Як ви могли помітити з фотографій з гештегом
#літвівторок, я дуже довго читала “Франкенштейна” Мері Шеллі. Але давайте по порядку.
Звісно, образ Франкенштейна знайомий мені з дитинства завдяки попкультурі. Але направду, частіше мені траплялося, що імʼя Франкенштейна чомусь використовували саме для його творіння. Також я ніколи не цікавилася першоджерелом.
Трохи більше року тому, послухавши епізод мого улюбленого подкасту
“Не без гріха”, я відкрила для себе, що виявляється, роман “Франкенштейн” написала жінка, Мері Шеллі. Крім того, що її авторству належить цей культовий твір, вона і сама є непересічною особистістю, та я не буду вдаватися в подробиці - краще
послухайте цей епізод!Отже, рік тому я трохи дізналася про авторку, але до її твору тоді ще не дійшла. Згодом, навесні, в мексиканській книгарні мені до рук попало дуже красиве ілюстроване видання її твору - так він зʼявився в мене на полиці та чекав свого часу ще майже півроку, адже коли ще поринати в подібні історії, як не в листопаді?
Я знала “Франкенштейна” саме як історію жахів, так її позіціонувала і авторка. Але сучасні літературознавсі часто кажуть, що це - перший приклад наукової фантастики. Саме з такими очікуваннями я і відкрила книгу.
Що ж, це було несподівано, бо дія відбувається де? Правильно, на расії, де ж іще британська душа знайде романтичні краєвиди. Окей. Направду хоч територія імперії і згадується в книзі, та тут нема повʼязаних персонажів чи культурних відсилок, вже добре.
Я стала читати далі, і мало що розуміла. Якийсь моряк пише листи своїй сестрі. А де ж Франкенштейн та його створіння? Ок, гортаємо далі. Виявилося, що цей роман складається з декількох (в якийсь момент я нарахувала 4?) рівнів вкладених історій.
Отже, Франкенштейн скоро зʼявився на сторінках роману, оповідаючи про свою родину, дитинство, тощо. Так, в якийсь момент ми підійшли власне до створення таємничої істоти, та як на мене це було зописане зовсім побіжно. І це схиляє мене до думки, що мені не подобається зазначена вище категоризація. Для мене це не роман жахів і не наукова фантастика, це радше інтелектуально-психологічна проза, бо саме внутрішнім переживанням та роздумам тут присвячена найбільша увага.
Якщо чесно, я дуже швидко знудилася, бо хотіла більше пригод, а не душевних страждань. А з рівнем сприйняття новоствореної істоти часто не погоджувалася, бо мені здавалося, що пізнання світу мало б тривати довше. Але на диво ближче до кінця до мене повернулася цікавість, книжка все більше наштовхувала мене на розмірковування - а може, це просто змінився мій настрій, але півбала я до фінальної оцінки вирішила докинути.
До речі, в моєму виданні представлені ще два твори - оповідання “Вампір” Джона Полідорі та “Фрагмент” Байрона. Адже “Франкенштейн” зʼявився саме в їх компанії, коли Мері Шеллі разом з чоловіком жили в Женеві поруч з Лордом Байроном, і той запропонував кожному з компанії написати страшну історію.
Ця подорож на 200 років тому була цікавою. Якщо чесно, твір здається мені одночасно і прогресивним, і архаїчним, це цікаве поєднання. В будь-якому разі, я рада була доторкнутися до класики, ще й такої видатної.
4.0
🌕🌕🌕🌕🌑
