Готова розказати вам про чергову прочитану книгу, і це "Невеличка драма" Валерʼяна Підмогильного, моє видання з серії Віват Класика. Цю книгу ми читали разом з Драконячим книжковим клубом (про який я вже розповідала детально), а саме з його укрліт спінофом. Забігаючи наперед, скажу що в березні ми продовжуємо серію та читаємо "Майстра корабля" Яновського, приєднуйтеся! "Невеличка драма" - моє перше знайомство з творчістю пана Варерʼяна, бо до відомого всім "Міста" я ще не дійшла. Але цей роман залетілв мені на ура - я прочитала його за 4 дні, підходами по 1,5-2 години, подужавши загалом за 7 годин. Мені супер-легко читалося, і дуже сподобалося, хоча я не зовсім розумію, чому 😅 Історія обертається навколо дівчини Марти, службовиці, і ми знайомимося з різними чоловіками, які до неї (або не лише до неї) кавалерують, і спостерігаємо за розвитком цих любовних пригод. Сказати по правді, практично кожен персонаж був тою чи іншою мірою бісячий, і навіть коли мені хтось починав подобатися, далі вони витворяли якусь дичину, і моє відношення стрімко змінювалося. Але як же за ними цікаво спостерігати! Не дивлячись на те, що Марта ніби-то головна персонажка, оповідання стрибає від неї до інших героїв, і ми детально бачимо їх роздуми, мотивацію, і мені за цим було дуже цікаво спостерігати (хіба що крім теорії мікробіології, вона тут теж трохи є). Євген Стасіневич неодноразово наголошує, що це "роман в одній кімнаті на Жилянській", але я не можу погодитися. Як я казала, "Місто" я ще не читала, але в "Невеличкій драмі" ми з героями хоч і не багато, але гуляємо Києвом, такими звичними місцями (вулиця Тарасівська, Андріївська церква, тощо). Я так і не можу поки сформулювати причину, але поки що цей твір для мене - найкраще з української класики, що я читала останнім часом. Мало не забула розказати про закладинку! Вона з аматлю, це папір, зроблений за ацтекською технологією (принаймні так мені сказали на мексиканському ринку). Обирала до цієї книги чисто тому, що зверху маємо зелененький малюночок, але пасує гарно! 4.5 🌕🌕🌕🌕🌗