Я повернулася в Мехіко, і через це трохи випала з блогу, але повертаюся із відгуком на книгу, яку ми читали разом із книжковим клубом "Броманс", і це - "Сніданок чемпіонів, або Прощавай, чорний понеділку!" Курта Вонегута. Я багато чула про Вонегута як про культового автора, але якось не доходили руки, щоб почитати щось з його доробку, а тут якраз клуб. Але, як виявилося, обрана нами книга - не найкраща для знайомства. Мені здається, це ніби дивитися останнього Дедпула, не бачивши до того жодного з фільмів Marvel, адже тут зʼявляються персонажі з попередніх книг, та використовується купа відсилок, які новій читачці не надто зрозумілі. В передмові автор говорить, що ця книга - подарунок йому самому до 50-річчя. Мені здалося, що можливо Вонегут захотів зробити низку соціальних висловлювань, але через відсутність в ті часи соцмереж, загорнув це в роман. З одного боку на початку книги виникає концепція, яка мене зацікавила: ніби письменник-фантаст пише книгу про те, що всі на Землі, крім читача, - андроїди, і один з фанатів починає в це сліпо вірити. Але потім цій ідеї майже не приділяється уваги (крім того, що оповідь ведеться так, нібито події описують для прибульця, який не знайомий з основами життя на Землі). Кумедно, але ця книга постійно перегукувалася мені з двома іншими, які ми читали саме на цьому клубі: Діка і Йогансена. І от якраз Йогансен грав зі своїм читачем на сторінках роману ще за 40 років до Вонегута, тому прочитане зараз сприймалося мені трохи вторинним, хоча може на свій час це і було в новинку для західного читача. Можливо, ця книга не потрапила в мій настрій, тому хреста на авторі я ставити не буду, і спробую все ж колись взяти більш відомі його книги. До речі, так сталося, що я одночасно читала дві книги від видавництва "Вавилонська бібліотека". Раніше я лише чула про це видавництво, але не читала їх книг. Так ось, вони обидві мають дуже круте оформлення. Зокрема Вонегут має дзеркальну обкладинку, і в комплекті йде набір стікерів, тому читач може сам "задизайнити" книгу на свій смак. На жаль, я не змогла так розважитися, бо наклад давно закінчився, і я купувала читану книгу на Olx. Також книга надрукована блакитним чорнилом, і багато хто скаржився, що його дуже важко читати - але мені подобається. Також книга доповнена схематичними авторськими ілюстраціями. 3.0 🌕🌕🌕🌑🌑 PS: в наступному місяці книжковий клуб Броманс читає книгу Юлії Чернінької "Спадок на кістках", обговорення планується 17 вересня. Та я, скоріш за все, не читатиму. Але ви - приєднуйтеся!