Разом з книжковим клубом спільноти Броманс цього місяця ми читали та обговорювали книгу “Кубик” авторства Саші Козлова. Я вже трохи розповідала про цей роман в себе на каналі. Також ВСЛ мало недавно онлайн-презентацію книги. Але мені здалося, що це більше бесіда про автора, ніж про сам роман. Розмову з автором вела Євгенія Кузнєцова. Враховуючи, що це дебют, і про автора мало хто знає, багатьом потенційним читачам може бути цікаво послухати (як власне було і мені).

До речі, на нашому читацькому клубі автор був присутній, тому обговорення було ще цікавіше, ніж завжди, і тривало майже 4 години.

А тепер давайте про книжку. Це роман в оповіданнях, який складається з 6 частин. Сам автор рекомендував читати по одній частині на вечір, і мені такий формат підійшов ідеально. До речі, книга може здаватися досить обʼємною - та це церез особливості верстки, оскільки частини діляться на багато глав, кожна з яких починається з нової сторінки. Тому не бійтеся, що це якийсь талмуд - особисто в мене на читання пішло трохи менше 8 годин, а я не те, щоб дуже прудка читачка.

Читаючи цю книгу, я переживала досить кінематографічний досвід. Спочатку мені здавалося, ніби я дивлюся сезон “Чорного дзеркала”, бо ми маємо окремі серії, які нібито не поєднані між собою (чи все ж поєднані?), і сетінг - якесь далеке (чи не дуже), але досить темне майбутнє.

А потім, десь з середини, мені стало здаватися, що я читаю сценарій до фільму Нолана, бо я все менше розуміла, що ж відбувається, але відірватися було неможливо.

Скажу так, що кінцівка мене трііішечки розчарувала, бо я не передбачила її заздалегідь, і не була готова до такого підсумку. Але я поважаю рішення автора завершити свою книгу саме таким чином.

На клубі деякі учасниці звернули увагу, що персонажі досить пласкі, часто - функціональні, нагадують NPC. З цим важко не погодитися, але для мене це не стало недоліком, бо книжка чудово працює і так.

Сам автор казав, що його книга - про памʼять, і ця тема прослідковується наскрізно через роман. Але я б ще додала до ключових тем - самотність. Як і памʼять, самотність виринає то тут, то там, в різних аспектах.

До речі, хоч загалом книга і досить темна, та все ж вона пронизана іронією, і це робило моє читання ще приємнішим.

Підсумовуючи, я дуже рекомендую “Кубик” прям всім, тож якщо ви роздумуєте над подарунками на свята - зверніть увагу!

4.5 🌕🌕🌕🌕🌗

Наступною ми з Бромансом читаємо «Посібник з убивства для хорошої дівчинки» Голлі Джексон, приєднуйтеся до нас!