🕉️ Паломництво Сюаньцзана
У сьомому столітті, під час правління династії Тан, китайський буддизм досяг значного розквіту. Це був період інтенсивного розвитку, позначений кількома ключовими подіями та процесами.
Особливу роль у цей час відіграв видатний паломник Сюаньцзан (602-664). Ви, напевно, чули про "Подорож на Захід", один з чотирьох класичних китайських романів? Це про нього.
Сюаньцзан здійснив подорож до Індії, що тривала сімнадцять років.
Центральне місце у його навчанні займав славетний університет Наланда, де під керівництвом відомого вчителя Шилабхадри, учня Дгармапали, Сюаньцзан глибоко занурився у вивчення різних буддійських традицій. Він опанував складні філософські системи Йогачари та Мадг'яміки, вивчав Абгідгарму, досконало оволодів санскритом та системою буддійської логіки.
Його освітня подорож включала також навчання в інших важливих центрах буддійської думки. У Валабхі він вивчав традиції Хінаяни, а в Каннауджі, при дворі царя Харші, брав участь у філософських дебатах, демонструючи своє глибоке розуміння буддійського вчення. Вражаюча здатність Сюаньцзана швидко опановувати нові знання дозволила йому за короткий час досконало вивчити санскрит та зібрати величезну колекцію з 657 різних буддійських текстів.
Після повернення він привіз із собою численні буддійські тексти та реліквії. За підтримки імператора Тайцзуна він заснував перекладацьку школу та переклав китайською мовою понад 1300 сувоїв буддійських текстів. Його переклади відрізнялися високою точністю та встановили нові стандарти перекладацької діяльності.
У цей період також відбувається формування та розвиток школи Хуаянь (санскр. Аватамсака), заснованої на філософії "Аватамсака-сутри". Ключовою фігурою цього процесу був Фацзан (643-712), третій патріарх школи, і учень Сюаньцзана, який пізніше розійшовся зі своїм вчителем, і став нещадно критикувати його погляди. Про ці дебати я ще розкажу, бо вони виявились визначальними для подальшого розвитку східно-азійського буддизму.
Школа Чань (Дзен) також набуває чітких обрисів у цей період. П'ятий патріарх Хунжень (601-674) та шостий патріарх Хуейнен (638-713) розвивають вчення про раптове просвітлення та природу Будди. Сутра Платформи Хуейнена стає одним з найважливіших текстів китайського буддизму.
У соціальному плані буддизм користувався значною підтримкою імператорського двору, особливо за часів правління імператриці У Цзетянь (690-705), яка активно підтримувала буддійські інституції та використовувала буддизм для легітимації своєї влади.
Важливим аспектом розвитку буддизму в цей період було будівництво численних храмів та монастирів. Зокрема, продовжувалося створення печерних храмових комплексів, таких як Лунмень, де були створені видатні зразки буддійського мистецтва.
У сьомому столітті також активно розвивалися езотеричні форми буддизму. Були перекладені численні тантричні тексти, а такі майстри як Шубхакарасімха та Ваджрабодгі заклали основи для розвитку езотеричного буддизму в Китаї.
Проте варто зазначити, що цей період також характеризувався певною напругою між буддизмом та традиційними китайськими вченнями - конфуціанством та даосизмом. Деякі конфуціанські вчені критикували буддизм за його "іноземне" походження та невідповідність китайським традиціям.
Сьоме століття заклало основу для подальшого розквіту китайського буддизму у восьмому столітті, який часто вважається піком розвитку буддизму в Китаї. Спадщина Сюаньцзана, його переклади та філософські праці продовжують впливати на розвиток буддизму не лише в Китаї, але й у всій Східній Азії до сьогодні. Його подорож стала символом культурного обміну між Індією та Китаєм та прикладом відданості Дгармі.
#історіябуддизму #китайськийбуддизм
