22:22
Вітер повільно пробирався крізь вікна.
На вулиці темно, вже нікого не видно.
Лише інколи чути якісь відголоски.
–Осінь.
Тяжко вдихнула вона.
–Знову осінь.
Для когось кінець, а для когось початок.
2:02
Місто наповнювалося брудом.
Слів ніколи не вистачало.
Точніше, ніхто навіть не намагався вирішити щось простими словами.
Всі просто брали і робили дурниці,
А після о 7:07 вставали та кожен відправлявся до своєї в'язниці.
5:05
Дощ за вікном вимивав вчинки ночі.
Всі спали, лиш він неохоче намагався відмити місто.
Місто збочених,
Місто втрачених,
Місто, де є тільки гавкіт та сон.
7:07
Місто не спало.
Всі неохоче потроху вставали,
Не згадуючи того, що було вночі.
Все це ти згадаєш о 2:02
У п'ятницю ввечері, на п'яній
вечірці.
Якийсь молодий незнайомець
Дізнається все, що старанно
приховував ти.
Від 0 до 0,
Від початку і до самого кінця,
Від насиченого дня і скажено брудної ночі.
#вірш
