+ + + Всі б хотіли, а не зважився жоден. Тим часом починається жовтень. Ріка наповнюється водою. Мова наповнюється тобою. Небо робиться глибоким і темним. Хочеться бути з тобою дотепним. Ріка тече собі темнотою. Мучиться своєю водою, набирається світел і вражень. Хочеться бути з тобою відважним. Всім потрібна буде перерва. Повільно освітлюються дерева, доки ріка витікає на світло легко, виснажено, незвикло, в напрямку моря, в напрямку гирла. Пам‘ятаєш, як ти говорила? «Я колись увійду в цю пітьму глибоку. Але що там діється - з того боку? Часом це тішить, бентежить часом. Мені снилося, що ми знову разом, що ріка ховається між полинами, що цю чорноту колись поєднає міст за ламаними димами. Ось тільки моста в цьому місці немає». Жовтень теж перемерзне згодом. Хочеться бути з тобою не згодним. Що там із того боку, пташе? Знають усі. Жоден не скаже.