Неділя 9-а після ПʼятидесятниціСьогоднішнє Євангельське читання відносить нас до бурхливого моря, яким апостоли прямували до Генісаретського берегу після чудесного насичення Спасителем кількатисячного народу (див. Мф. 13, 15-20). Саме там, у вирі неспокою хвиль, учні нашого Господа впевнилися у тому, що
Він є Істинним Сином Божим (Мф. 14, 33). Багато чудес вчинив Христос упродовж Своєї земної проповіді і, як правило, саме апостоли були найчастішими свідками цих діянь, проте зараз вони були безпосередніми учасниками цього Божественного процесу. Спасіння Петра від утоплення і веління вітру припинитися – це одні із незліченних прикладів явлення Господньої сили нашого Спасителя, до Якого святитель Афанасій Великий промовляє:
«Усіх перевершуєш Ти, Владико, бо Ти один твориш чудеса, які Тобі завгодно!».
Дійсно, тільки Господь має владу і можливість чинити все те, що Він бажає. Але слід зазначити, що все ж таки в цьому наявне єдине виключення і цим виключенням є людина, а точніше – її воля. Так, Владика всього світу, який
Він за премудрістю у величі сотворив (пор. Пс. 103, 24), дає повну свободу людині у координуванні її вчинків та справ. Ось і апостол Петро не був примушений йти до Христа через неспокійні хвилі, але сам забажав цього, коли побачив свого Учителя, Котрий лише виконав прохання свого учня про те, аби звеліти йому йти до Себе назустріч. Найголовнішою ж перепоною для крокування Петра став його страх, який миттєво вразив його душу, наповнюючи шкідливим маловір’ям, на що звернув увагу Сам Господь (Мф. 14, 28-31).
«Не бійся, тільки віруй!» (Мк. 5, 36), – такий заклик свого часу пролунав від Спасителя до начальника синагоги, але ми нагадуємо його собі і зараз, споглядаючи на апостола Петра. Христос не просто так неодноразово звертає нашу увагу на важливість віри, адже саме вона є рушійною силою наших звершень та дорогою до праведності (пор. Бут. 15, 6). Віра – це скарб душі, через примноження якого ми наближаємось до Нетлінних Обитель Вічного Творця. Вірою ми покладаємо фундамент свого нескінченого буття, але самим фундаментомжиття віруючого християнина може бути виключно Христос, як про це сьогодні і говорить святий апостол Павло (див. 1Кор. 3, 11).