ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО«Звершилося!» (Ін. 19, 30), – ось те останнє слово на Хресті нашого Господа, що водночас і перше слово, яким розпочалася нова реальність людського буття: реальність її відкуплення і примирення із Небесним Отцем ціною смерті Єдинородного Сина. Лише це єдине хресне слово вже має спонукати людський рід уникати гріха і нестримно слідувати назустріч Богові шляхами досконалостями та стежинами праведності. Цим благословенним маршрутом пройшла незліченна кількість праведників і кожен із нас так само покликаний йти ним від моменту звершення над нами Святого Хрещення, коли ми приймаємо власне хрестоношення на подальше християнське життя. В такому житті нам щодня слід пильнувати за своїми вчинками та навіть необачними словами,
оскільки ми не знаємо ні дня, ні години, коли Син Людський прийде (див Мф. 25, 13), перед Яким будемо давати звіт, наскільки дієво ми долучилися до здобуття спасіння, яке Він подав всьому світу Голгофською Жертвою.
В Літургії святого апостола Якова є виголос:
«Смерть Твою, Господи, сповіщаємо і Воскресіння Твоє сповідуємо». Цими словами вірні засвідчують свою приналежність до Бога, Котрий прийняв Хресну смерть, за якою Його очікувала печера Воскресіння. Сповіщаючи про Смерть Спасителя, ми неминуче згадуємо і Його Чесний Хрест, адже християнська віра неможлива без Нього, оскільки, як зауважує святитель Лука Кримський,
«у справжніх християн Хрест має бути незгладжувано накреслений на самому серці».Дійсно, якщо на серці людини таке накреслення, то із його переповнення будуть і відповідні слова (пор. Лк. 6, 45), і подібні ж до них вчинки – така людина стає реальним сосудом благочестя.