Митрополит Філарет
Канал
Украина
590
подписчиков
3,19 тыс.
фото
33
видео
1,26 тыс.
ссылок
Митрополит Львівський і Галицький Філарет
Української Православної Церкви
Сайт: www.upc.lviv.ua
Instagram: instagram.com/metropolitanfilaret
Митрополит Філарет взяв участь в урочистих богослужіннях з нагоди свята прп. Кукші Одеського
29 вересня 2024 року, у день пам’яті преподобного Кукші Одеського та з нагоди 200-річчя заснування Свято-Успенського чоловічого монастиря митрополит Філарет взяв участь в урочистих богослужіннях.
Богослужіння в обителі очолив Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій.
Його Блаженству співслужили архієреї Української Православної Церкви, духовенство монастиря та гості в священному сані.
Після Євангелія Предстоятель звернувся до вірян зі словами проповіді.
За Літургією були піднесені сугубі молитви за мир в українській землі, за припинення війни та за військовослужбовців Збройних Сил України.
Після закінчення Літургії був звершений хресний хід з мощами прп. Кукші.
Напередодні ввечері митрополит Філарет взяв участь у святковому всенічному бдінні.
29 вересня 2024 року, у день пам’яті преподобного Кукші Одеського та з нагоди 200-річчя заснування Свято-Успенського чоловічого монастиря митрополит Філарет взяв участь в урочистих богослужіннях.
Богослужіння в обителі очолив Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій.
Його Блаженству співслужили архієреї Української Православної Церкви, духовенство монастиря та гості в священному сані.
Після Євангелія Предстоятель звернувся до вірян зі словами проповіді.
За Літургією були піднесені сугубі молитви за мир в українській землі, за припинення війни та за військовослужбовців Збройних Сил України.
Після закінчення Літургії був звершений хресний хід з мощами прп. Кукші.
Напередодні ввечері митрополит Філарет взяв участь у святковому всенічному бдінні.
Неділя 14-а після Пʼятидесятниці
«Багато званих, та мало вибраних» (Мф. 22, 14), – ці євангельські слова відомі кожному із нас. В них полягає не лише невимовна радість, але і велика трагедія роду людського, адже Господь багатьох кличе на бенкет Своєї Божественної любові, та не всі погоджуються прийняти це блаженне запрошення. Варто тільки замислитися, наскільки величною є ця честь – бути запрошеним Самим Богом! В повсякденному житті ми час від часу відвідуємо близьких чи друзів, приймаючи їхні запрошення щодо візиту до них, де маємо гарне спілкування та інші суто людські приємні речі. Але тут запрошення від Творця, Котрий говорить, що весільний бенкет готовий і більше нічого не треба – варто прийти і взяти в ньому участь, полишивши на цей свої піклування.
Кожна притча нашого Спасителя відкриває перед нами ті чи інші важливі аспекти успадкування Небесного Царства, куди прагнуть християнські душі. Христос говорить простою мовою про напрочуд серйозні речі, аби ніхто не був залишений без мудрої настанови. Так, у будь-якої людини є певні турботи, що вимагають від неї їхнього вирішення, докладання зусиль та навіть звичайної уваги до них. Але у відносинах із Богом людині потрібно вміти знаходити можливість ставити ці турботи, так би мовити, на паузу. На Божественній літургії перед початком її найважливішої частини ми виголошуємо напрочуд важливі слова: «Всі нині життєві відкладімо турботи, щоби прийняти Царя всіх…». Це зовсім не означає, що християнство закликає людину до байдужості, ні! Християнство навчає людство пріоритетності та звертається до людства із закликом долучитися до обраного роду досконалості та світла (пор. 1Пет. 2, 9), аби бути гідним причасником Господньої любові.
«Багато званих, та мало вибраних» (Мф. 22, 14), – ці євангельські слова відомі кожному із нас. В них полягає не лише невимовна радість, але і велика трагедія роду людського, адже Господь багатьох кличе на бенкет Своєї Божественної любові, та не всі погоджуються прийняти це блаженне запрошення. Варто тільки замислитися, наскільки величною є ця честь – бути запрошеним Самим Богом! В повсякденному житті ми час від часу відвідуємо близьких чи друзів, приймаючи їхні запрошення щодо візиту до них, де маємо гарне спілкування та інші суто людські приємні речі. Але тут запрошення від Творця, Котрий говорить, що весільний бенкет готовий і більше нічого не треба – варто прийти і взяти в ньому участь, полишивши на цей свої піклування.
Кожна притча нашого Спасителя відкриває перед нами ті чи інші важливі аспекти успадкування Небесного Царства, куди прагнуть християнські душі. Христос говорить простою мовою про напрочуд серйозні речі, аби ніхто не був залишений без мудрої настанови. Так, у будь-якої людини є певні турботи, що вимагають від неї їхнього вирішення, докладання зусиль та навіть звичайної уваги до них. Але у відносинах із Богом людині потрібно вміти знаходити можливість ставити ці турботи, так би мовити, на паузу. На Божественній літургії перед початком її найважливішої частини ми виголошуємо напрочуд важливі слова: «Всі нині життєві відкладімо турботи, щоби прийняти Царя всіх…». Це зовсім не означає, що християнство закликає людину до байдужості, ні! Християнство навчає людство пріоритетності та звертається до людства із закликом долучитися до обраного роду досконалості та світла (пор. 1Пет. 2, 9), аби бути гідним причасником Господньої любові.
ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО
«Звершилося!» (Ін. 19, 30), – ось те останнє слово на Хресті нашого Господа, що водночас і перше слово, яким розпочалася нова реальність людського буття: реальність її відкуплення і примирення із Небесним Отцем ціною смерті Єдинородного Сина. Лише це єдине хресне слово вже має спонукати людський рід уникати гріха і нестримно слідувати назустріч Богові шляхами досконалостями та стежинами праведності. Цим благословенним маршрутом пройшла незліченна кількість праведників і кожен із нас так само покликаний йти ним від моменту звершення над нами Святого Хрещення, коли ми приймаємо власне хрестоношення на подальше християнське життя. В такому житті нам щодня слід пильнувати за своїми вчинками та навіть необачними словами, оскільки ми не знаємо ні дня, ні години, коли Син Людський прийде (див Мф. 25, 13), перед Яким будемо давати звіт, наскільки дієво ми долучилися до здобуття спасіння, яке Він подав всьому світу Голгофською Жертвою.
В Літургії святого апостола Якова є виголос: «Смерть Твою, Господи, сповіщаємо і Воскресіння Твоє сповідуємо». Цими словами вірні засвідчують свою приналежність до Бога, Котрий прийняв Хресну смерть, за якою Його очікувала печера Воскресіння. Сповіщаючи про Смерть Спасителя, ми неминуче згадуємо і Його Чесний Хрест, адже християнська віра неможлива без Нього, оскільки, як зауважує святитель Лука Кримський, «у справжніх християн Хрест має бути незгладжувано накреслений на самому серці».Дійсно, якщо на серці людини таке накреслення, то із його переповнення будуть і відповідні слова (пор. Лк. 6, 45), і подібні ж до них вчинки – така людина стає реальним сосудом благочестя.
«Звершилося!» (Ін. 19, 30), – ось те останнє слово на Хресті нашого Господа, що водночас і перше слово, яким розпочалася нова реальність людського буття: реальність її відкуплення і примирення із Небесним Отцем ціною смерті Єдинородного Сина. Лише це єдине хресне слово вже має спонукати людський рід уникати гріха і нестримно слідувати назустріч Богові шляхами досконалостями та стежинами праведності. Цим благословенним маршрутом пройшла незліченна кількість праведників і кожен із нас так само покликаний йти ним від моменту звершення над нами Святого Хрещення, коли ми приймаємо власне хрестоношення на подальше християнське життя. В такому житті нам щодня слід пильнувати за своїми вчинками та навіть необачними словами, оскільки ми не знаємо ні дня, ні години, коли Син Людський прийде (див Мф. 25, 13), перед Яким будемо давати звіт, наскільки дієво ми долучилися до здобуття спасіння, яке Він подав всьому світу Голгофською Жертвою.
В Літургії святого апостола Якова є виголос: «Смерть Твою, Господи, сповіщаємо і Воскресіння Твоє сповідуємо». Цими словами вірні засвідчують свою приналежність до Бога, Котрий прийняв Хресну смерть, за якою Його очікувала печера Воскресіння. Сповіщаючи про Смерть Спасителя, ми неминуче згадуємо і Його Чесний Хрест, адже християнська віра неможлива без Нього, оскільки, як зауважує святитель Лука Кримський, «у справжніх християн Хрест має бути незгладжувано накреслений на самому серці».Дійсно, якщо на серці людини таке накреслення, то із його переповнення будуть і відповідні слова (пор. Лк. 6, 45), і подібні ж до них вчинки – така людина стає реальним сосудом благочестя.