Зараз станеться історичний момент, бо це буде відгук на останню прочитану книгу, тобто на якийсь короткий час в мене не залишиться оглядових "боргів" перед каналом. І це буде книга "Людина у високому замку" Філіпа К. Діка. Читали її ми разом з бромансозавриками. Звісно я давала собі раду, що Дік - глиба і титан, але, як це часто буває, з його творчістю нагоди познайомитися я не мала (хоча вдома мене наче має чекати перший том короткої прози). Тому "Людину у високому замку" я відкривала без якихось очікувань і знань про книгу. Що я побачила? 60-ті роки в США, але не в тих США, які ми з вами добре знаємо, а в альтернативній історичній гілці: тут Рузвельта застрелили в 1940 році, а другу світову виграли Німеччина, Японія та Італія. Десь на фоні відбувається висока політика, але направду історія опускається до нижчого рівня, показуючи нам "простих" людей. В главах ми стрибаємо від власника антикварної крамниці до ювелірного майстра, від його колишньої дружини до заїжджого шпигуна, а від нього до чиновника, який намагається дати собі раду в плинній політичній ситуації. І один з аспектів майстерності цієї книги полягає в тому, що кожен такий стрибок може відбуватися до ніби-то неповʼязаних персонажів (особливо по початку), та раз по разу ми бачимо в них якісь спільні деталі, переважно тогочасні культурні артефакти, які таким неявним чином допомагають нам повʼязати мікросюжети. І сюжети ці мені читати було дуже цікаво, але вкінці мене спіткало розчарування, бо таке враження, ніби автор залишає розвʼязки за межами палітурки, і це мене трохи засмутило. Я вже описала персонажів, та хочу ще зупинитися на двох книгах, навколо яких крутяться всі сюжети. Одна з них - китайська "Книга змін", яку деякі персонажі використовують як Оракул. Якщо чесно, читаючи про неї, мені самій захотілося таку мати, щоб мати змогу підкидати монетки і отримувати містичні передбачення, але українською я бачила видання лише від Фоліо (ну ви зрозуміли), а англійською мені ще не попадалося. Друга книга - це роман, який читають деякі персонажі. І це роман про альтернативну версію історії. Цікаво, чи не так? В книзі, в якій відображена альтернативна версія історії, ми бачимо іншу альтернативну версію. І забігаючи наперед, наприкінці буде епізод, де ми зазирнемо ще в якусь - а може в одну зі згаданих версій. Це такий собі дзеркальний лабіринт, коли ми не втрачаємо відчуття справжньості, бо заглядаємо в майстерно відбудовану ілюзію, але це лише наша здогадка, і до кінця в цьому не впевнені. Не завадить сказати, що Філіп К. Дік відомий тим, що на різних етапах своєї творчості часто перебував у змінених станах свідомості за допомогою різноманітних наркотичних речовин. Герої його книги постійно курять сигарети з марихуаною. А коли ми врешті зустрічаємо ту саму Люди ну у високому замку, виявляється, що вона зовсім не живе у високому замку. Сукупність цих факторів призвела до того, що на обговоренні книги одна з учасниць запропонувала теорію, що high в назві не про висоту, а про накуреність. І мені подобається іноді звертатися о цієї версії. Я знаю, що по цій книзі знятий телесеріал, але я його не дивилася. По відгукам, сценаристи набудували на відносно простих концепціях якісь незрозумілі рівні, тому я навряд чи його переглядатиму. Загалом мені сподобалося і я продовжуватиму читати цього автора, але лишилася невеличке розчарування від кінцівки, хоча в процесі я прям кайфувала. Читала за 5 підходів, сумарно вийшло 7 годин 42 хвилини. 4.25 🌕🌕🌕🌕🌘 P.S: До речі, в наступному місяці ми з бромансозавриками читатимемо Майка Йогансена "Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести"ʼ. Як сказав пан Щербина, «Я думав ми молодьожний книжковий клуб, а ми книжковий клуб києво-могилянської академії»