Вже з перших сторінок цієї книги віє тривожністю, але чим далі я читала, тим більше раділа, що в ці дні не лишалась сама вдома, а світло не вимикали - бо буквально весь час мені було страшенно моторошно😱 Взагалі, я у постійному пошуку книжок, які дійсно змогли б мене налякати, і от ця впоралась з цією задачею з зірочкою у повній мірі. 📖 «We Used to Live Here» ✍️ Marcus Kliewer Будинок в ізольованій місцині. Одного вечора у двері до молодої жінки стукає ціла родина: батько, мати і троє дітей. Вони тут проїздом, майже випадково. Чоловік провів у цьому домі дитинство, і дуже хоче показати місце, де виріс, своїм близьким. Героїня довго вагається, а тоді таки вирішує впустити незнайомців… 🩸 Ні, це не слешер, у якому далі події розвивалися б дуже передбачуваним шляхом. Тут взагалі дуже складно буде щось передбачити, хоча іноді пазли трошки складаються. 😵‍💫 Історія дуже сюрреалістична, сумбурна, шалено моторошна, напруга не спадає взагалі, тільки наростає і наростає. 👁 Задіяно дуже багато страхів і фобій. ✝️ Піднімаються теми релігії, божевілля, звучать містичні і фантастичні нотки. Шикарний квір-горор, що пробирає і лишає довгий шлейф напруги. 🪶 Класна структура - розділи розбавлені псевдодокументальними матеріалами, які спочатку взагалі не вкладаються в сюжетну канву, але наприкінці все стає на свої місця. 💎 І ще, це написано блискуче, від тексту я кайфувала окремо. Англійська десь рівня B2, лексика і художні прийоми часом тягнуть на С1. Є трохи шифру, трохи елементів квесту і морзянка. 🫀 Книга очікування перевершила. І хоч заздалегідь я цього не знала, це також виявилась кріпіпаста - з деякими типовими для неї тропами, але з оригінального ракурсу. Написана не у формі дописів від першої особи, а як звичайна книга. Чекаємо українською🫶