соседка похожая на богиню кали чистит от чешуи миров ту рыбу что плавает в океане быстрее всех
соседка похожая на богиню дургу чистит от чешуи света ту рыбу что плавает в пустыне медленней всех
выпускает в воздух рыбу без чешуи
та летит к иве и молчит словно кукушка а кукушка поёт словно рыба
*
кто-то покупает водомерок живым весом кто-то вангует и продаёт людей мёртвым в бездонном гамаке неба слушаю шорох шести кукушкиных крыльев
*
небо на мириадах ходуль дождя убегает само от себя отрывается от горизонта но сквозь мгновенный просвет над землёй кукушка успевает вылететь в темноту ещё нашего измерения
(Перевод с украинского)
*
сусідка схожа на богиню калі чистить від луски світів ту рибу що плаває в океані швидше за всіх
сусідка схожа на богиню дурґу чистить від луски світла ту рибу що плаває в пустелі повільнвше за всіх
випускає у повітря рибу без луски
і та летить до верби і мовчить як зозуля а зозуля співає як риба
*
хтось купує водомірок живою вагою хтось вангує і продає людей мертвою у бездонному гамаку неба слухаю шерех шістьох зозулиних крил
*
небо на міріадах ходуль дощу тікає само від себе відривається від обрію але крізь миттєвий просвіт над землею зозуля встигає вилетіти в темряву ще нашого виміру
Вийшла друком вісімнадцята книга поетичної серії "Тонкі лінії".
Дмитро Близнюк (Харків) "По той бік попелу".
Літературний редактор: Марічка Сташко Фото на обкладинці: Сергій Герасимов Макет і верстка: Misheal D Kislov Замовити книгу можна в мене або в автора.
++++++++++++++++++++++++++
*** тобі каву з цукром? вершки? ні, мені просту чорну каву зі смертю.
прифронтове українське місто, венеція пекла. напівзруйновані багатоповерхівки стирчать – обгорілі чаплі завмерлі на одній нозі, друга відірвана. це запам'ятаєш навіки. так можуть збожеволіти від жаху тільки будинки. демон сирітства – витягнутопикий, худорлявий – з лакованою дудкою, вплавленою в пащу – зазирає в порожні вікна, хрипко свистить. купка випраних шкарпеток та носочків, розбита пляшка молока. нічого страшного. до смерті заживе. кремлівський пацюк посміхається. рфz вперед. небо кольору розрізаної навпіл гематоми, усі годинники у будинку збожеволіли. квартирі зробили фронтальну лоботомію і як шматок мозку, що відмирає – крізь дірку в стіні видно захід сонця, довгі іскри ракет. низка автомобілів до самого небокраю – пізанська вежа з біженцями розгойдується, хитається, ось-ось впаде у голодне небо. напівпрозорі обличчя дітей та собак у вікнах машин – маленькі наляканi святі на іконах, що здригаються. церковки на колесах мирного життя. обстріл колони, вистрибують, біжать у поле. а ти коли-небудь під час обстрілу заривався обличчям у трави? є у цьому щось інтимне. коники здивовані. і цей запах. квітучої гірчиці з нотками свіжозавареної чорної кави і смерті, звичайно ж, смерті.
село Уютное село Спокойное село Весёлое село Желанное село Благодатное село Ягодное можно даже не объяснять можно даже не объяснять можно даже не объяснять
15.09.2024
(Перевод с украинского)
* *
село Затишне село Спокійне село Веселе село Желане село Благодатне село Ягідне можна навіть не пояснювати можна навіть не пояснювати можна навіть не пояснювати
Как спички, зажигаемся друг от друга в темноте, опыляем друг друга огнём. Передаём огонь осторожно, как олимпийские атлеты, чей забег настолько долог, что все операторы и репортеры уснули, а на стадионе разошлись живые. Остались только души. Остались те, что погасли для глаз смертных. И что будет в конце? - спрашиваешь. Будет чаша огня, овации, развевающиеся знамена? Проедет оркестр под триумфальной аркой? Будет песок у моря, – говорю, – где ветер хлопает зонтиками детства. И море раскроет свои блокнотики, полные кривулек, позволит нам листать себя, удивляться, узнавать.
14.09.2024
(Перевод с украинского)
* *
Як сірники, запалюємось одне від одного в темряві, запилюємо одне одного вогнем. Передаємо вогонь обережно, як олімпійські атлети, чий забіг такий довгий, що всі оператори й репортери поснули, а на стадіоні розійшлися живі. Лишилися тільки душі. Лишилися ті, що погасли для очей смертних. І що буде наприкінці? – питаєш. Буде чаша вогню, овації, майоріння знамен? Проїде оркестр під тріумфальною аркою? Буде пісок біля моря, – кажу, – де вітер лопотить у парасольках дитинства. І море розкриє свої блокнотики, повні кривульок, і дозволить нам гортати себе, дивуватися, впізнавати.
председательствуя в совете безопасности оон страна-террорист чувствует себя в безопасности убивать украинских детей убеждать объединённые нации что для этого были какие-то основания что не всё так однозначно права человека заканчиваются на украинских детях, не надо компенсировать беспомощность совета безопасности мягкими игрушками озабоченности
украинские дети – бойцы с раннего возраста за право жить
Июль 2024
(Перевод с украинского)
***
головуючи в раді безпеки оон країна-терорист чується безпечно убивати українських дітей переконувати об'єднані нації що для цього були якісь підстави не все так однозначно права людини закінчуються на українських дітях, не треба компенсувати безпорадність ради безпеки м'якими іграшками стурбованості
уже и осень прошла кукушки не слышно лишь ветерок в камышах упорно поёт во весь голос a whiter shade of pale садись-ка за стол моя тень поудобней будем играть в го когда появится смерть и выпьем бутылку вина из полыни когда навсегда исчезнет
*
гром в люльке темноты ворочается с правого бока на левый то жарко ему то холодно под одеялом туч не прилетает в августе на иву кукушка пойду в хату с мышами читать комикс о мышезавре
*
под пасху (а может рождество или троицу) отражается бог в своих же глазах на иконе в комнате матери что помешалась от старости
(где же её благородные и благодарные сыновья на войне на войне или нет)
молоком тает разливается тишина вокруг ведь соседки давно уж молчат как сорочинские карамельно-молочные сладко-солёные кукушки
и она неподвижно сидит у окна ищет дьявола в чёрном как земля под стеклянными прозрачными ногтями небе
(Перевод с украинского)
*
вже й осінь минула зозулі не чути лише вітерець в очереті уперто співає нівроку a whiter shade of pale сідай-но за стіл моя тінь як зручніше будемо ж грати в го коли з’явиться смерть і вип’ємо пляшку вина з полину коли вона зникне назавжди
*
грім у люльці темряви ворочається з правого боку на лівий жарко йому холодно під ковдрою хмар не прилітає в серпні на вербу зозуля піду в хату читати з мишами комікс про мишозавра
*
під великдень (а може різдво або трійцю) відбивається бог у своїх же очах на іконі в кімнаті матері що здуріла від старості
(де ж її благородні та вдячні сини на війні за війною чи ні)
молоком розтає розливається тиша навколо бо сусідки давно вже мовчать як сорочинські карамельно-молочні солодко-солоні зозулі
і вона нерухомо сидить край вікна і шукає диявола в чорному наче земля під скляними прозорими нігтями небі
И вдруг какие-то слова возвращаются, как возвращаются перелётные птицы, – и не находят своих деревьев и крыш, и долго кружат над нами, и не могут ни сесть, ни улететь назад, свивают свои гнёзда в воздухе. Где вы зимовали, слова, почему так надолго меня покинули? Может, утешили кого-то там, где земля трескается от солнца, как у нас трескается от печали? Свивайте, слова, свивайте гнёзда, пусть с гнёзд начнутся новые деревья, пусть растут вниз, пусть врастают в землю-пепел, пусть жизнь встретится со своим воспоминанием, пусть обнимутся.
31.08.2024
(Перевод с украинского)
Оригинал:
* *
І раптом якісь слова повертаються, як повертаються перелітні птахи, – і не знаходять своїх дерев і дахів, і довго кружляють над нами, і не можуть ні сісти, ні відлетіти назад, звивають свої гнізда в повітрі. Де ви зимували, слова, чому так надовго мене покинули? Чи втішили когось там, де земля репається від сонця, як у нас репається від смутку? Звивайте, слова, звивайте гнізда, хай від гнізд почнуться нові дерева, хай ростуть донизу, хай вростають у землю-попіл, хай життя зустрінеться зі своїм спогадом, хай обіймуться.