Важливо розуміти жахливість диктаторського режиму, прикладом чого слугує один із найстрашніших і найзагадковіших концтаборів у Європі, створений на території колишньої Югославії Йосифом Броз Тіто. Там утримувалися в’язні, що перебували за ґратами через політичні мотиви. Мова йде про невеличкий, нині покинутий, концтабір на північному заході сучасної Хорватії – Ґолі-Оток.
“Goli-Оtok,” або ж Голий острів, має площу лише 4,7 км² і похмуре минуле. Острів був названий так через свої географічні особливості – здебільшого пусті й безплідні території. Протягом десятиліть, розташований у затоці Кварнер між островом Раб і материком, він використовувався як тюремний острів для ув’язнених чоловіків. Затриманих жінок розміщували на сусідньому острові – Свєті-Ґрґур.
Відомо, що вже під час Першої світової війни Австро-Угорщина використовувала острів для ув’язнення російських військовополонених, після чого той був покинутий і використовувався для розведення овець.
Після Другої світової війни, а точніше протягом 1948-1988 рр. тут діяв ще один штрафний табір. Якщо спочатку на тюремний острів засилали сталіністів і фашистів, то в наступні роки сюди приїжджало все більше засуджених найрізноманітніших політичних напрямків. Ґолі-Оток став жахливим табором перевиховання, відомим як “концтабір Тіто” або навіть саркастично як “Гавайські острови Тіто.”
Завдяки острівному розташуванню табір ідеально підходив як в’язниця суворого режиму для політичних в’язнів – ніхто не міг бачити, що тут відбувається. Втекти з острова-в’язниці, який зараз у путівниках називають хорватським Алькатрасом, було неможливо через повне спостереження, а також через сильні морські течії та велику відстань до материка.
#XX_ст
