і ходить сон коло вікон (куди і звідки?) в чужих хатах чужі ікони — наші свідки не оминай кудлатий сну сніжи нам в очі нехай намаримо весну і перехочемо іти назад в розбиті дні де мама й тато не дозволяли в чорну ніч переступати а повертатися додому не хотілось усе було усе додолу розлетілось різдвяна зірка пролилась на некрологи скажи мені куди вела ота дорога? де навіть сніг переболів і весь розтанув такі смішні були жалі — я перестану бо час такий що майже все та й не на часі бо вже історія несе святе причастя і вже ніхто — хоч що було б — не відбере в нас тривке тремке солодке слово — недаремно (2023) Єлизавета Жарікова #поезія #ЄлизаветаЖарікова