Моє життя (січень, 2008) Проїхались дорогою моєю Осіб багато, може сотні з дві Та мало щастя було в неї - Вона життя віддала боротьбі. Вона кохалася, любилася у барвах, Та все кохання було не її. Вона шукала правди в темних чарах, Та чари всі були дощі сумні. Дорога пилом накривалась І припадала попелом душі, Зелене листя немічно спадало І прокидалось у дзвінкій росі. Вона до щастя прямувала, До світла тіло все тягла, Вона жила і пильнувала, Щоб я такою сильною була. Вона тужила і любила, Та їх любов байдужою була. Вони тікали до могили, До гроту, де вона спала. Вони юрбились коло хати, Де грілася у променях густих І йшли до неї, наче делегати, Без янголів і замислів святих. Топтали мою стежечку тендітну, Яка була і є моїм життям, Вкривали мою мрію заповітну Огризками, осколками, шматтям. Що ті осколки?То лиха омана Під покривом солодких снів, Вони ятрять ще більше мені рани, Як мишу розпинають сто котів...