Тріпотів захід сонця. Бірюзові губи моря облизували голі скелі, впиналися в піщаний берег. Два силуети рухались в такт морському прибою. Обоє п'яні і щасливі. Шкіряна куртка, мов піратський прапор, майоріла за спиною чоловіка, бордові туфлі жінки описували кола. Їх не бентежили перехожі, які зиркали на них з явною цікавістю. - Я бачу райдугу! - кричала вона. Я її бачу! Зрозумілі слова здавались тим, хто проходили повз, якимись пустими звуками, вони не розуміли їх значення. Вони її не бачили. Натовп навколо них збільшувався, але танцюючих це геть не хвилювало. Вище і вище, до небес летіли слова. Повітряними м'ячиками вони відбивались від землі і падали назад. Коли роззяви зрозуміли, що нічого у цьому танці нема, то стали поступово розбрідатись по своїм справам. "Божевільні" - це слово застигало на язику, але з нього не злітало. Всі були занурені в себе і там відчували невдоволеність від нудного видовища. Танець був вже монотонний і кількість глядачів зменшувалась. Нарешті пляж і зовсім збезлюднів: залишилась тільки танцююча пара. - Ти бачив їх подив на обличчі? Вони думають, що ми ..того - промовила вона, крутнувши пальцем біль скроні і зупинила їх танцювальні рухи. Потім присіла на пісок і підставила долоні солоній воді. - Вони дурні, як жерстяна коробка. Вони її не бачать. МИ ж - бачимо. До того, мені не звикати до людських думок. Вони розкидаються ними на всі боки, нагадуючи мокрих собак. Я втомився від їх вузького мислення. - А мені - лінивих котів. - Ти не розумієш в чому справа, Пташко. Ми надто далеко зайшли і втомився від їх непорозуміння. Она не помічала, що руки в нього дрижали і з моменту останньої зустрічі він сильно схуднув. Набряклі вени на зап'ястях запали і тепер нагадували позначення рік на контурній карті. - Звісно не розумію. Адже знаю тебе зовсім небагато і вже в тебе... Не встигла вона закінчити речення як він її випередив: - Я йду, Пташко. Я навчив тебе цьому і йду. Брови насупились, погляд ніби крізь неї. Вона була красива - думав він. А він був самотній. Тепер їх не стане і цього слова не стане. Ми... - Мммми - протягував він це слово як міг. - Ми від'єднаємось сьогодні. Я довго думав над тим, який я є..." #переклад_власного #недописане ~2013 рік