Повір, що ти у себе є Повір, що ти у себе є, В тобі є квіти і дерева, Тут все буяє і жиє І буде все як буде треба. Та не годуй примар пітьми, Не вір їх поглядам тужливим, Вони не відають людьми, Вони не знають, що важливо, Як пахне скошена трава І ліс рипить увесь від снігу, І місто з сонцем ожива, Як серце тьохкає від бігу. Не дай їм вирвати з душі, Навічно вплетене у скронях, Запам'ятовуй і пиши Як танув лід в твоїх долонях. З бурштину очі закарбуй, Світанки Сонця на гарматах. Не ремствуй і не гарячкуй, Пощо від суму розпинати? Повір, що ти у себе є, Згадай все тепле і прекрасне, Таке реальне і людське, Яким лиш може бути щастя. Нехай все міниться, мина, Жага поволі покидає, Нехай прокинешся сумна, А знати будеш - так буває...