Холодний ___________ Вогняне простирадло було йому завелике, закочувалось на вуха, лоскотало ніздрі і пашіло жаром, мов пиріжок з печі. Висунувши свою майже невагому руку і намацавши пальцями світильник, він вирвав вилку. Сумнівне задоволення - грітись влітку, але в нього не було вибору. Це мало тримати його на плаву в слизькій течії життя. Крізь фіолетову гардину просотувалось бліде світло - це місяць ковзає по килиму сузір'їв. Головне, щоб не ковзав своїм холодним промінням по його спині. Йому і так мерзлякувато. Холодна кров тунелями судин каталась до його холодного серця і ніщо не могло спинити цього руху. Він, мов кавовий автомат із жахів першокурсника, - не маючи живлення, видасть непідігрітий напій. Холод вів за собою важелезну втому, таку втому, ніби він її всотував віками щонайменше декількох своїх поколінь. Вона на нього тиснула своєю вагою, а він слухняно носив її на своїх плечах. Холодна кров не може снувати в активному вмістилищі, втома була його тавром, але й годі було визнати це в собі. Ззовні це не буде вам помітно, обманювати себе і інших він навчився з дитинства. Хто ж як не він сам придумав легенду, в яку свято і безоглядно вірив. Легенду про моторного, чуйного парубка, сповненого високоморальністю. А взнаючи його поглибше - розіб'єтесь головою об його похмуру дійсність, звісно, якщо вас допустять поринути поглибше, шанси нульові. Холодний спить, хвиля за хвилею прокочується його дихання по кімнаті, яке поволі переходить в хропіння. Холодне серце розмірено стукає у грудях.