Ну типу серйозно:
Луканіс - це якесь намагання сценариста пропрацювати травму, бо він від тебе морозиться, але паралельно підкатує до Нев, іноді це навіть абсурдно виглядає, а потім він зненацька все ж відповідає на флірт і намагається засмоктати, і це відвертий піздець, бо з'являється відчуття, що його просто відшили й він намагається вчепитися за інший, більш доступний варіант. Думаю будь-хто, хто був в подібній ситуації, скаже, що бажання мати щось з такою людиною вже не буде (якщо цей будь-хто себе поважає, звісно).
Даврін... Просто ок. Він доволі мило відповідає на флірт, але в його романі все ще є відтінок отого типу стосунків, коли людей зводить разом якесь гівно, вони через це зближуються, а потім через час все одно розбігаються в ідеалі залишившись друзями. Плюс, враховуючи, що Сірі Вартові довго не живуть, а через скільки-то років починають лізти в підземелля, щоб епічно випилитися до того, як самі стануть даркспавнами, то хеппі енда з ним теж не буде, в найкращому варіанті, як я і казала, вони просто будуть в стані "передружби-недороману", а потім розійдуться як друзі. Плюс його їбучий грифон, за всю гру ти Давріна менше пізнаєш, аніж його старого грифона, тому в Давріна вкладай все що захочеш, у нас тут не персонаж, у нас тут "вайби".
А ось з дідом відчувається яке ніяке намагання саме в романтику, хай і в стилістиці родини Аддамсів. Причому він не намагається одразу засмоктати гг, в нього це все плавно і обережно, спочатку красиві магічні блискітки та квіточки, а вже потім давай смоктатися на кладовищі перед могилами батьків. І типу...а можна вестерни на нестачу любові свого татка чи на неможливість трахнути свого університетського професора будуть жалітися своїм психотерапевтам, а не намагатися це виплеснути в своїй роботі?
Ще зізнаюся, що я вмираю кожен раз, коли бачу, як хтось всерйоз називає свого партнера daddy, просто блять, ну ладно посміятися, типу я іноді кажу, що "можу бути чиєюсь sugar mommy", але всерйоз? Yikes