Сергей Жадан
+
Дом старый и почти пустой.
Молодая семья на первом.
Одинокий старик на втором.
Семья ждёт ребенка.
Старик почти не выходит из дома.
А свет горит у всех.
+
Начинаются холода.
Она находит в шкафу пальто.
Надевает, как и каждую осень.
Стоит в пустом помещении.
Смотрит на холодный телефон.
Кутается одиноко в тёмное сукно.
Плачет, как и год назад.
+
Дерево просыпается утром,
спешит облететь –
времени остаётся всё меньше.
+
Теперь такие вечера –
когда солнце бьётся среди ветвей,
так, будто дети
делят
свет взрослых.
+
Поэты составляют избранные стихи,
словно раздаривают избранные вещи.
Из стиха вычёркиваются лишние слова,
из жизни вычёркиваются лишние люди.
Всё равно некому читать.
Всё равно некому любить.
28.10.2024
(Перевод с украинского)
Оригинал:
+
Дім старий і майже порожній.
Молода родина на першому.
Самотній старий на другому.
Родина чекає на дитину.
Старий майже не виходить із дому.
А світло горить у всіх.
+
Починаються холоди.
Вона знаходить у шафі пальто.
Одягає, як і щоосені.
Стоїть у порожньому помешканні.
Дивиться на холодний телефон.
Кутається самотньо в темне сукно.
Плаче, як і рік тому.
+
Дерево прокидається зранку,
поспішає облетіти -
часу лишається все менше.
+
Нині такі вечори -
коли сонце б‘ється між гілок,
так, наче діти
ділять
світло дорослих.
+
Поети укладають вибрані вірші,
ніби роздаровують вибрані речі.
Із вірша викреслюються зайві слова,
із життя викреслюються зайві люди.
Все одно немає кому читати.
Все одно немає кому любити.