Сергей Жадан + Дом старый и почти пустой. Молодая семья на первом. Одинокий старик на втором. Семья ждёт ребенка. Старик почти не выходит из дома. А свет горит у всех. + Начинаются холода. Она находит в шкафу пальто. Надевает, как и каждую осень. Стоит в пустом помещении. Смотрит на холодный телефон. Кутается одиноко в тёмное сукно. Плачет, как и год назад. + Дерево просыпается утром, спешит облететь – времени остаётся всё меньше. + Теперь такие вечера – когда солнце бьётся среди ветвей, так, будто дети делят свет взрослых. + Поэты составляют избранные стихи, словно раздаривают избранные вещи. Из стиха вычёркиваются лишние слова, из жизни вычёркиваются лишние люди. Всё равно некому читать. Всё равно некому любить. 28.10.2024 (Перевод с украинского) Оригинал: + Дім старий і майже порожній. Молода родина на першому. Самотній старий на другому. Родина чекає на дитину. Старий майже не виходить із дому. А світло горить у всіх. + Починаються холоди. Вона знаходить у шафі пальто. Одягає, як і щоосені. Стоїть у порожньому помешканні. Дивиться на холодний телефон. Кутається самотньо в темне сукно. Плаче, як і рік тому. + Дерево прокидається зранку, поспішає облетіти - часу лишається все менше. + Нині такі вечори - коли сонце б‘ється між гілок, так, наче діти ділять світло дорослих. + Поети укладають вибрані вірші, ніби роздаровують вибрані речі. Із вірша викреслюються зайві слова, із життя викреслюються зайві люди. Все одно немає кому читати. Все одно немає кому любити.