В принципі, ця книга не потребує відгуку - це Кінг, і це Кінг у свої найкращі роки, тож очікувано - це прекрасно. При чому прекрасно вже з передмови, живої і іронічної. Я, мабуть, не можу обрати ні якийсь один найкраший текст, ні навіть шорт ліст, бо тут хіба 2-3 оповідання, які мене вразили менше за інші. І їх тут дуже багато, щоб навіть у двох словах згадати про кожне. Але деякі засіли у пам’яті на довше, ніж більшість, тож напишу трохи про них. 📖 «Команда скелетів» ✍️ Стівен Кінг 📝 «Туман» відкриває збірку, і цю історію я знаю та люблю дуже давно. Шикарна апокаліптична атмосфера, тривала напруга, повна безнадія, різноманітні типи реакції на травму. Мене ці історія завжди провокувала на глибоку рефлексію, і ще - про неї важко не згадувати час від часу. Хоча я досі вважаю, що в екранній версії розвʼязка більш шокуюча. 📝 «Мавпа» - дуже моторошне, дуже. Чекаю на екранізацію, бо на екрані такі історії можуть часом розкритися ще краще 📝 «Найкоротший шлях місіс Тодд» - по-перше, відлунює нотками моєї обожнюваної «Країни Різдва», хоча і не прямо. По-друге, дуже оптимістичний текст, як на мене. Про те, наскільки заразним може бути чужий ентузіазм 📝 «Довгий джонт» - майже не подобався мені до фіналу, а тоді в мене просто відвалилася щелепа🧠 📝 «Пліт» - ну це суцільний кайф з дуже високою напругою і атмосферою якісного слешера 📝 «Той , хто хоче вижити» - сильний, глибокий боді-горор, шо досліджує дуже цікаву тему 📝 «Бабуся» - багато чула про цю історію, але прочитала вперше. Важко виразити мої почуття до неї без спойлерів, але тут прекрасно буквально кожне слово. Еталонний жах, як на мене 📝 «Балада про гнучку кулю» - історія, просякнена тривожністю і заразливим безумом, моя улюблена тема у горорі В передмові Кінг пише, що ця збірка скоріш за все сподобається читачам менше за його романи - і у мене вийшло все саме так. І справа не в текстах - більшість оповідань мені зайшли, вони дійсно дуже круті. Але… стиль Кінга такий, що треба багато часу, щоб втягнутись в текст, звикнути до нього і зануритись в історію - і з оповіданнями це складно, бо вони маленькі і їх багато. Тож мені було важкувати перемикатись від однієї історії до іншої, книга відчувається прям занадто насиченою і інтенсивною. Але це все одно було прекрасно, хоча я, мабуть, радила б читати її повільніше і може чимось розбавляти. Видавництво КСД