Це НЕ типова книга про Голокост. Це більше ніж просто переказ подій чи біографія. І це дуже класно написано. Назва книги має подвійний сенс, бо тут не тільки про втечу з Аушвіцу, а про низку різних втеч - і не завжди у хорошому сенсі. Якщо шукатимете книгу на таку тему для книжкового клубу, беріть оцю - бо там можна обговорити купу тем, повʼязаних далеко не тільки з подяіми Другої Світової. 📖 «Майстер утечі. Людина, яка втекла з Аушвіцу, щоб попередити світ» ✍️ Джонатан Фрідленд Про що книга, зрозуміло з назви - це реальна історія людини, першого єврея, що зміг втекти з найжорсткішого табору смерті і розповісти, як усе там влаштовано і яка його мета. До того провів там два роки, а після того… ну, те, що після того, заслуговує на окрему увагу, але я не спойлеритиму. Перш за все, це детальний, повний і різносторонній і неоднозначний психологічний портрет головного героя. З тими моментами, які дуже рідко підіймають у таких книгах - бо хіба ж можна визнати, що у людини, яка спромоглася на без перебільшення видатний подвиг, є темна сторона? Одне з головних питань книги: чи став герой таким… скажімо, антисоціальним, унаслідок травми від перебування в Аушвіці, чи навпаки - зміг вижити і втекти, бо завжди був таким? По-друге, реакція світу на інформацію про Аушвіц… Це ледь не найважча частина книги. А книга, до речі, дуже жорстка навіть порівняно з іншими на цю є тему, бо цензури тут рівно нуль, а от деталізація вражає. Ніби і майже нічого нового, якщо ви вже читали про Голокост, але саме через насиченість деталями відчувається жорсткішою. І автор не применшує і не недоговорює, каже про все відверто і прямо. Але повернемось до реакції світу - повільну і сповнену сумнівів. Таке знайоме «ми виражаємо крайнє занепокоєння» - і нуль активних дій, доки люди продовжкють гинути тисячами. Уффф, це було складно читати. І це я озвучила тільки частину, не найгіршу. Тут прям дуже багато моментів, які паралеляться з нашими сьогоднішніми подіями - наприклад про те, як світ не міг повірити у Голокост, навіть коли мав купу беззаперечних фактів. І дуже багато психологічного аналізу. Взагалі, це шикарна журналістька робота - купа інформації, при цьому поданої і не сухо, і не надто емоційно. Стилістично - один з найкраще написаних історичних нонфіків, що я читала. Моя особиста «пасхалочка» - те, що сюжет пересікається з «Бібліотекаркою з Аушвіцу». Читається легко, якщо можна вживати епітет «легко», коли йдеться про такі тексти. Я маю на увазі, що не нудно, не втомлює, як це часто буває з історичною літературою. Книга, що змушує багато розмірковувати і рефлексувати. Від неї не хочеться перепочити. Вона дійсно вражає - навіть не можу передати наскільки. Книголав