Про книги, які справили найсильніше враження, говорити найважче. 🌹 Ця історія чарівна, потворна, дуже глибока, часом нудна і виснажлива, шокуюча, передбачувана - і просто безмежно прекрасна, хоч у цьому переліку негативних характеристик може і більше, ніж позитивних. Найбільше в ній приваблює саме химерна краса, зачарування цією красою у потворному, у жахливому, у смерті. І саме це робить її такою занадто тягучою, що іноді хочеться відкласти у бік і перепочити. 📖 «Таємна історія» ✍️ Донна Тартт По суті, за всю цю досить немаленьку історію відбувається дуже мало подій. І що саме відбудеться, зрозуміло майже одразу - бо книга постійно спойлерить сама себе у найкращіх традиціях Кінга😅 🚬 Молодий хлопець вступає до коледжу і дізнається про дуже закритий курс давньогрецької, що тут викладається. Ця закритість викликає в нього сильне бажання за будь-яку ціну потрапити до елітарної групи студентів, які вчаться у ексцентричного викладача - ну і звісно ж, йому це з часом вдається. Але це змінює його життя назавжди, бо саме у закритих елітарних колах трапляються найхимерніші речі. І тут авторка не стримувалась, вільно перетинаючи межі химерного. Персонажі, що спочатку зачаровують, незабаром викличуть шок і огиду. Але і зачарування нікуди не подінеться. 🩸 Подій, як я вже казала, буде небагато, але деякі з них будуть максимально потворними. Що не робить їх менш цікавими - чим далі все заходитиме, тим важче буде відвести очі. Це дуже і дуже повільно. Уявіть найповільніше, що ви читали - от воно точно було вдвічі динамічнішим за «Таємну історію». Але вона затягує, як болото, і виборсуватись з часом навіть не хочеться. ❤️ Якщо любите тексти, що більше акцентуються на психологічному стані персонажів і відчуттях, ніж на тому, що відбувається ззовні - це те, що вам треба. Зовнішня оболонка тут грає дуже незначну роль. А от моральні дилеми, самокопання, а часом в бездумне споглядання складають міцний фундамент. Я у цей текст міцно закохалась. Але розтягнула читання настільки, наскільки тільки виходило. Часто за рахунок того, що лізла шукати додаткові матеріали про книгу, аби тільки не читати - і це виявилось не менш захопливо, ніж сам роман. Була підозра, що Тартт виявиться «моєю» - і вона повністю справдилась. Дуже темна, похмура, часом збочена, але така чаруюча, що варта кожної хвилини, проведеної за читанням. Видавництво КСД