Ти живеш у місті бетону Самотній , холодний, чужий Під тиском суспільства душевно вмираєш Бо ти є людина шаленна Ти живеш у місті бетонону Втягнутий кимось у коло сансари Стараючись бути кимсь кращим Свою унікальність втрачаєш Ти живеш у місті бетону І Повільно кладешся в труну Забуваючи землю рідну Спокою місце шукаєш