Лайк, він затусив з Папою і зробив галичан католиками, щоб заручитися підтримкою католицьких монархів Європи, чим зіпсував стосунки з православним Константинополем, що, як я розумію, потім приведе до створення московського патріархату.
І це все було абсолютно бесполєзно, бо ніхто його не підтримав у боротьбі проти монгольської окупації, а потім князівство/королівство взагалі культурно потрапило під крило Польщі і полонізувалося.
Мені подобається романтичний націоналізм в Европі 19 століття — коли люди, невдоволені абсолютизмом, почали усвідомлювати свій звʼязок із землею, цікавитися традиціями, вибудовувати ідентичність поза загальноімперською, створювати мистецтво. Цей націоналізм дав нам, наприклад, казки, зібрані по селах братами Грім, і романтицизм як арт-стиль.
Я розумію захисний націоналізм. Дуже добре. Він про памʼять, чесність, переосмислення і надію.
Фар-райт радикальний націоналізм, направлений на відокремлення й плекання ненависті до Інакших, — це бумеранг, який рано чи пізно приліта прямісінько в мармизу.
Я ніколи не конектилась з історіями Геймана на персональному рівні, але мені подобались його концепти, а його майстер-клас був для мене одним із наймагічніших досвідів в області розвитку письменницької майстерності.
Я завжди вважала, що він one of the good ones, але ми живемо в світі, де навіть магічні геймани можуть виявитись жалюгідною, мегаломаніячною, ґвалтівною ницістю буття.
Дуже шкода жінок, яким довелось з цим зіткнутись. Сподіваюсь, вони засудять його into oblivion, але не те щоб це зітре їхню памʼять, на превеликий жаль.
Неочікувано Heavenly Tyrant виявилась екскурсією в сучасний соціалістичний дискурс. Біля 85% книги—це: обговорення лейборизму й запуск революції пролетаріату with flavor, реформи, диктатура, розборки з реакціонерами і ревізіоністами. В контексті моїх побічних інтересів це була дуже цікава мета.
Про любителів меха-екшну, неочікуваних ножів в спину і токсичних романсів авторка теж не забула, і кінцівка—головоломна, епічна в дусі «Залізної вдови»—лишає тільки гадати, що чекатиме в третій частині.
Мені здається, обкладинка буде зеленою. Нефритовою.
З українською, наприклад, я впоралась—якщо тут ще є ті, хто памʼятає «Дари та прокляття Пустки»—і це був жах який челендж. Це зараз вже моя щелепа комфортно українізувалась, але колись я думала, що приречена вміти творити лише російською, і не рипалась.
Я до того, що ліміти завжди там, де ми самі їх розміщуємо. Але ж вони за природою мобільні створіння 🐰
Дивлюся на купу нотаток для нової історії, і з одного боку це наповнює мене голодним бажанням якомога скоріше вгризтися в неї своїм часом та працею……а з іншого, мені якось страшно братися за щось велике і поки що не існуюче ні в якій осяжній формі англійською мовою. Проте щось delusion, maybe? підказує мені, що я впораюсь
А ви знали, що в основі Squid Game лежать реальні події в Південній Кореї за часів воєнної диктатури в 1970-80 роках? Тільки гравцями були переважно діти, а переможців в пекельних іграх, до яких їх змушували, не передбачалося.
Якщо цікаво, гугліть Brothers’ Home на свій розсуд. Discretion advised, мені особисто стало погано на середині подкасту і я його кинула.
Паралельно ще взяла історію Прусії за Бісмарка, ржу, що у короля Вільгельма Фрідріха було два сини: Вільгельм Фрідріх та Вільгельм, а у Вільгельма ще й був син Фрідріх. Я не знаю що то таке runs in the family, але
Книга починається з того, що автор зазначає: корінь rus в Kyivan Rus—це не те саме, що корінь rus в Russia. Як на мене, це афігенно важливо, щоб розказувати історію України на широку аудиторію.
