˖ ֗ просвіток

ㅤᯓ🌟 ֺ 𝅄 ( зᥲвжди & нікꭷли )

Завжди поет, але ніколи не поема
Присвячую рядки кожному стовпу
Відкриваю своє серце в римах
Але комусь, ніколи не скажу

Завжди художник, ніколи не картина
Акварельні плями на пустому полотні
Всі нареси і начерки зкомкані і зірвані
Бажаю, щоб всі твої безбарвні почуття залишились в тобі

Завжди фотограф, фотографія – ніколи
Безкрає небо і плодами засипані сади
Поглянь, який прекрасний світ без твого болю
Фотоальбоми із тобою у мене в голові

Завжди співак, ніколи не чув пісню
Будь то джаз, чи техно, чи навіть рок-н-рол
Почуваюсь бас-гітарою, яку не чують
Хоча роблю удвічі більше за нас двох

Завжди думаю, але ніколи не є думкою
Ні ранішньою, ні тою що вночі
У голові складаю пазли із твоєю блузкою
Але хотілось би відчути, тепло належної душі

Завжди "люблю", ніколи не "кохаю"
Напевно, найжорстокіша із строк
Зате правдива, точно знаю
Кохання загублене поміж зірок

ㅤㅤㅤㅤㅤㅤㅤ❤️ захоплення
чи захоплення?

Я щиро захоплююсь поетами й співаками
І тими що пишуть і що співають теж
"Це ж треба талант такий мати!!"
Ха-ха, ні, це ж треба знати скільки словець?

Значення слів невідомих нікому
Неймовірні строфи, зачаровуючі рядки
Стільки слів в українській мові
Скільки натхнення, стільки й пітьми

Усі ці метафори, всі порівняння
Це дивовижно, я хочу так теж!
Я б хотіла також так писати
Виливати душу в "сценічний контекст"

Сотні прикметників, тисячі абзаців
Дві сотні рим, що витають десь в голові
Триста одна пісня що спала на думку
Мільйони помилок у одному слові

Таланту немає, це піт і страждання
Це тисячі сторінок і п'ять словників
Це невідомі слова, букви, бажання
Це твоя праця, що стала усім
ㅤ