У нашому видавництві я працюю над маленькою серією класики «Рядки з тіні», де в кожній книжці є спогади письменниці чи письменника про себе і про близьких. Люблю цю концепцію, бо дуже часто через мемуари ти наче знайомишся з автором, знімаєш шкірку забронзовілості, смієшся з жартів і співчуваєш скаргам - словом, як із звичайною (ну майже) людиною теревениш. Стиль кожних спогадів різний, але є дещо спільне у тих 5 книжках, які ми наразі вже зробили в цій серії. Вгадаєте, що? Га? Ні? Та русня, звісно. Точніше її велика тінь, в якій вони зрештою й опинилися. Людмила Старицька-Черняхівська, донька Корифея, яка подарувала нам шикарні прозу і пʼєси, спогади про Лесю Українку і батька. Місце і дату смерті якої ми не знаємо, бо померла вона в товарному вагоні по дорозі в Казахстан, і тіло просто викинули з поїзда на ходу. Олена Пчілка, мабуть, найвідоміша в серії, з розкішними оповіданнями, які свого часу перевернули моє уявлення про класику. Її «Автобіографію» я збирала по шматках, бо з усіх прижиттєвих видань сторінки з нею вирізала цензура, дарма, що та автобіографія шліфувалася, щоб бути пригодною совку. Василь Королів-Старий. Отой, що придумав «Хуху Моховинку» і взагалі купу світлих казок й оповідань. Ну, думаю, цього разу пронесе, він же в діаспорі. А тоді читаю в спогадах, як його переслідували служби КДБ, навіть у Чехії. І сучасники кажуть про допит, незадовго після якого той помер просто на порозі дому. Ганна Барвінок, дружина славетного Куліша, що записувала живі оповідання буквально з народних уст у полі. Якій Куліш постійно зраджував, дорікав безплідністю - бо після першого викидня Ганна Барвінок так більше не могла мати дітей. Викидня, який стався, коли її чоловіка з друзями заарештували за організацію Кирило-Мефодіївського братства. Хто заарештував, ви вже знаєте. Ну і нарешті Франко. Тільки трохи не той, а Петро, син Каменяра, співзасновник Пласту, засновник летунського відділу УГА. Який писав неймовірні яскраві тексти у стилі Жуля Верна і А.К. Дойля, який став першим директором батькового музею. Якого вивезли при відступі совка з Галичини і згодом розстріляли в Києві. Коли я обираю наступного автора в серію, орієнтуюся більше на тексти і спогади, а не на біографію. І кожен раз болить, коли бачу те саме. Російський червоний слід, що зруйнував людей, з якими я вже встигла подружитися.