Лабораторна миша

Садочки - то ще ті біолабораторії. Я в цьому тепер абсолютно певен. І, що цікаво, Марк же вже стрибає і кричить "давай глатися!", а я шо - я медуза. Ні, не придуркувате російське медіа, а натуральна желеподібна медуза зі шмарклями.

Тим не менш, тихим неквапом стартувало номінування всіляких плагіаторів, фальсифікаторів та псевдонауковців на щорічну (з 2016 року!) антипремію "Академічна негідність року".

От раптом комусь спало на думку переписувати російські статейки і видавати їх за власний вітчизняний доробок, замінюючи росію-матушку на Україну, або ж хтось в своїх наукових працях грозиться міряти черепи атеїстів, або ж тримає видавництво, яке під виглядом наукових статей публікує товстезні підбірки маячні - всі ці персони заслуговують на свою "медаль".

Воно ж як.
На жаль, досі українська держава практично беззуба стосовно імітаторів від науки, тому громадськості доводиться самостійно наводити "різкість" суспільства на очевидних шарлатанів.

Номінації класичні:
- «Плагіатор 2024»
- «Фальсифікатор 2024»
- «Псевдонауковець 2024»
- «Токсичний ректор 2024»
- «Посіпака 2024»
- «Спец(з)рада 2024»
- «Хижацька Мурзилка 2024»
- «Скандал 2024».

До 20 грудня можна висунути своїх кандидатів, детально обгрунтувавши, в чому їхня проблема.
До 6 січня триватиме голосування за "найкращих".
А в середині січня відбудеться нагородження.

Отут про все можна почитати детальніше https://www.facebook.com/svitlana.vovk.7/posts/pfbid02FRb27dkERMnLYsDadZ6Dnxx5krpbVvGj3FZZVHB5B7JLPDxanPummabEyCtY9LWDl, а ось посилання на сайт https://false-science-ua.odoo.com/, де більшість плагіаторів та фальсифікаторів української науки зібрані воєдино, або ж можна погортати оцю групу https://www.facebook.com/groups/plagyat/

Тільки обережно.
Можна здуріти.

На цьому майте тихий вечір, а я поплив далі за течією в хвилях зі шмаркль.

P.S. І не забувайте підписуватись на Лабораторну мишу в Вотсап, бо туточки діяльність згортатиметься з 1 січня 2025 року.

Follow the Лабораторна миша channel on WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029VaL5Z8Y84Om4TSEXRO2g

Згадався 2014 рік.
Тоді на Донбасі запалювалися проросійські сепаратистські гнійники, в Києві панувала атмосфера невизначеності і сум‘яття, нічого було незрозуміло і якось трохи лячно.
В якийсь момент по телевізору я побачив зйомки з чийогось телефона, як з території занюханої напіврозваленої військової частини на Схід рушала колона українських військових: старі БТРи, Зіли, Газ-66. Складалося враження, що ця техніка зараз просто розсипеться - такі клуби диму вона випльовувала і так натужно ревіла старезними двигунами.

Потім ми ще дізнаємось, що зампотєхі заводили БМП з одного акумулятора, а волонтери ночами з трьох неробочих танків робили один «на ходу».

Але тоді я відчув, як шкірою побігли мурахи гордості.

Потім таке саме я відчував, коли ми зустрічали 95-ку на Бориспільській трасі - постріляні крази і камази, БТР з відірваним колесом.
Потім оборона ДАПу, де люди міцніші за бетон.

А потім я відчув цю гордість за Армію, коли ми вивозили родини з Києва на Захід, а вони колонами йшли на Схід.
Ми виходили з-під чорного диму, а вони сунули йому на зустріч.

Київ, Харків, Херсон, Бахмут, Авдіївка, Куп‘янськ. Мільйон моментів, коли піксель став ознакою мужності, звитяги і якогось безумовного фаталізму.

Але що для мене особливо характерне на сьогоднішній момент - в День Збройних Сил…
Найголовніше, що нині виділяє ЗСУ на фоні усіх інших Армій - це впертість у затяжній війні з настільки величезним і жорстоким супротивником.
Війна ж це не тільки стрибок, надзусилля і героїзм.
Це щоденна, нудна, брудна і марудна (це різні слова) робота. Яка і вимагає то стрибків, то танців на голові, то надзусилль, то героїзму.

Я певен, що навряд на європейському континенті знайдеться ще така Армія і таке суспільство, здатне так довго тягнути таку велику ношу.

Власне, шановні бійці.
Немає таких слів, щоб Вам подякувати.
Тому просто доповідаю голосом, що завдяки нашим невтомним донаторам - простим людям, яким не все одно - ми продовжуємо лупати скелю забезпечення Ваших лав справними машинами.

Сьогодні в ремонті 3 машини, а 4-ту завтра привезуть на лафеті. Одна машина на обкатці.
Так, напевне, це не Ваші підрозділи і навіть не Ваші бригади, але дуже імовірно, що ці тачки прикриють якісь Ваші фланги і міцно триматимуть рокадні дороги.

Ми не хочемо, щоб в Армії були напіврозвалені корчі.
І на своєму мікрорівні ми робимо все для того, щоб Ви замість нескінченних ремонтів просто виконували свою роботу: нищили ворога.

Тисну міцно руку усім тим бійцям та воїнкам, з якими ми хоч раз перетинались.
Вас вже не одна сотня, але кожен-кожна з Вас неповторні.

Слава живим і вічна пам‘ять полеглим.

Майте тиху ніч.

Волонтерство - це завжди про горизонтальні зв‘язки і довіру.

Так, звісно, класичне визначення волонтера - добровільність і безоплатність (!). Наче цього має достатньо, одначе спробуйте змусити людей ефективно задарма робити якусь роботу роками.

Тут же, де гроші не можуть бути мотивацією, а субординація - просто лайливе слово, вибудовується цілий паралельний світ.

Паралельний світ, де неважливо, хто ти за посадою в цивільному житті, яке у тебе хобі, віросповідання, якого ти походження чи хто твоя родина.
Тут суддя може вихідними переганяти тачки на фронт, а консультант з магазину керувати спільнотою, яка за вихідні закриватиме потребу цілого підрозділу в рідкісній шкірі єдинорога, мозкових клітинах колі тищенка та паливних насосах високого тиску, бо армійський дизель - це вже мем.

І в таких умовах, в цьому паралельному світі, який, насправді, є ближчим до реальності, аніж те, що показують медіа і соцмережі, практично неможливо працювати наодинці, навіть коли ти працюєш сам. Отакий парадокс.

Тільки тут дивним чином вдається за одну добу вивезти з Дружківки поламаного буса на лафеті, при тому що ми з Мартин Брест не маємо ані лафета, ані власних рук, щоб те провернути.

Була б це вертикальна урядова організація, то після купи погоджень згідно-відповідно в межах і спосіб надійшли б доповіді, що «немає змоги та бюджету», «доручено-перепідпорядковано», «призначено терміни виконання і телефон відповідального».
Якби це був звичайний ринковий бізнес - він би вирішив це питання за фантастичний прайс.

У волонтерів так не робе.
Повідомлення Sergiy Grishyn, знайомим бійцям 5 ОШБр, і за одну добу (та менше, 20-ти годин не пройшло) суто на довірі та рукостисканнях людей в худі з одного боку і пікселі з іншого, завантажений лафет заїхав на СТО в Київ.

Про цього зеленого пепелаца з фізичними формулами на бортах - якось окремо, а поки…

Шановні колеги.
Ті, хто шукає якісні турнікети і працюючі РЕБи, шиє ноші і плете масксітки, розмальовує гільзи і пише картини для розіграшів, заливає окопні свічки і везе партії хімічних грілок з Європи, хто за каву і пончик десятки годин жене з Європи корчі, хто гарує біля підйомників і комплектує тачки ключами, хто ночами паяє на кухнях дрони, хто виносить у військових госпіталях судна і підтримує вдів та вдівців та робить багато інших активностей, які щодня наближають перемогу і для кого фраза «краще хоч щось, ніж нічого» є моветоном, а якість допомоги є понад усе - честь.

Бережіть себе в першу чергу, бо берегти бійців Ви всі вмієте, а от вигорання на рівні прийому антидепресантів чи від‘їзду в справжні психоневрологічні диспансери - воно ж не рідкість.

І ще.
Такого мерчу немає навіть на житомирській шкарпетній фабриці.
Пані Олено, пані Катерино, в серденько.

Зі святом, шановні.

Майте гарний день.

Це не від нас. Навіть не від Миколая. Це - від них.

Реквізити для подарунків дітям загиблих:

БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "НАРОДНИЙ ТИЛ - РЕАБІЛІТАЦІЯ"
Ідентифікаційний код: 42742131
ЄДРПОУ 42742131

Назва одержувача: БО БФ НАРОДНИЙ ТИЛ - РЕАБІЛІТАЦІЯ
розрахунковий/рахунок (UAH Українська гривня)
IBAN: UA60 305299 00000 26004016218164
Банк: АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у м. Київ
МФО, Код одержувача: 305299

Я просив Вас допомогти зі збором для діток загиблих захисників і захисниць на День Святого Миколая.
Дякую Вам.
Тут більше нічого додати.

Шановні, мопед не мій, але оголошення лишу.

Під Рівним на одному з СТО стоїть ВАЗ 2105.
Машина вже не на ходу, бо потребує капіталки двигуна.
Ремонт, насправді, недоцільний.
Правда.

Але волонтер, який за машину відповідає, готовий її віддати задарма на запчастини місцевим військовим чи волонтерам, що постачають тачки на фронт.
Може щось з тієї машини згодиться.
Фото, на жаль, не маю, тому лишу тут світлину стартового набору для капіталки двигуна Москвича.
Якщо Ви з Рівного (повірте, евакуатор в інше місто вийде дорожчим залишкової вартості машини), маєте потребу в цій машині і маєте стосунок до Сил оборони - маякніть в лічку, я дам контакт волонтера.

Майте тиху ніч.

Я не великий знавець історії медицини, але був у людства такий момент, коли воно кардинально покращило свою долю - винайшло антибіотики.

Коротко було так: до антибіотиків шанс сконати від зараження після подряпини, рани отриманої в битві чи сифілісу - був величезним.
Бактерії буквально «з‘їдали» людину і не було на те ради.

Але потім вчений Флемінг випадково відкрив пеніцилін.
Ну… як випадково.
Купа людей бачили плісняву та проходили повз, але підготовлена лабораторія і, головне, підготовлений розум науковця дозволили виділити пеніцилін.

Штука була настільки крута, що почала застосовуватися від усього на світі.
Тут би і казочці кінець, але мікроби не тупі та змогли мутувати.

Людство винайшло друге покоління антибіотиків. Третє. Якесь там наступне.
І понині триває ця нескінченна боротьба між лікарями-науковцями та маленькими мікроорганізмами.

І зараз ми, фактично, підходимо до фінішу: виникли супербактерії, які виробляють спеціальні захисні плівки, проти яких стали безсилими найсучасніші препарати.
Російсько-українська війна, кількість поранених в шпиталях і масштаб застосування традиційних медикаментів вивели проблему на такий рівень, що вже навіть журнал Science про це написав.
Шпитальна інфекція - це не фігура мови. Це вирок.
Надзвичайно стійкі до всіх видів антибіотиків бактерії доконують поранених бійців і, здається, що ми приречені.

Але ні.
Українські вчені зараз знаходяться на вістрі досліджень антибіотикорезистентних бактерій і, виявляється, що у нас відкривають цілий центр, присвячений цій проблемі.

Пропоную Вашій увазі два дописи:

- Олена Зварич - про дослідження наших вчених, про статтю в журналі Сайнс та науковицю Elena Moshynets
https://www.facebook.com/share/p/1Cm9XGzFGy/?
До речі, акцентую, що на досліження і подолання проблеми держава виділила кошти через Національний фонд досліджень.
От Вам і НФД, от Вам і фундаментальна наука, що стала опорою для науки прикладної.

- Про експертинй центр з досліджень антибіотикорезистентності (там же в коментарях знайдете посилання на статтю в УП від Dmytro Simonov)
https://www.facebook.com/IMBGNASU/posts/pfbid026ERGurjVitkivZ25Y5hRmQQaBMWNDwPvStYpnZ4xGX9HgdsbL86sSTNheKX71AY5l

Ілюстрація до посту: Мартин Брест шукає антибіотики в магазині. Фото свіже.
На прилавку є сиров‘ялені препарати, копчені дженеріки і мортадельки.

Майте тиху ніч.