«21 урок для 21 століття» Ю.Н.Харарі «Від себе і до себе» – такою назвою я б означила написаний нижче розбір вказаної вище книги. Адже все це масштабне дослідження Харарі – про все більшу віддаленість людини від себе, та разом з тим, він цілком послідовно вказує нам на шлях повернення до самих себе. В майбутньому більшість людей стане частиною «класу непотрібних» не лише через брак актуальної освіти, яка буде потребувати постійного докорінного оновлення, а й через недостатню ментальну стійкість. Щоб відповідати світу 2050 року, доведеться регулярно винаходити самих себе, а це ще той челендж! Найважливіші уміння майбутніх дітей – критичне мислення, комунікація, колективна робота, креативність – саме розвиток цих якостей допоможе адаптуватись до ще більш нестабільного світу. Жодна професія в майбутньому не буде захищена від автоматизації. Недостатньо й володіти інформацією, її потрібно вміти аналізувати та складати в цілісну картинку. Світ же стає все складнішим, і все складніше збагнути як все влаштовано в ньому. Все складніше стає зрозуміти самих себе, адже тепер ми живемо в епоху хакерів людських – нас намагаються хакнути бренди і корпорації задля власних інтересів. До того ж біо- й інформаційні технології можуть повністю змінити нас зсередини так, що ми вже станемо не тими, ким є зараз. Наразі ми із полегшенням віддаємось алгоритмам, бо вони краще розуміють найменші порухи наших душ. Але ми навряд чи задумуємось про те, як добровільно віддані нами дані про нас сьогодні, можуть бути використані в найбільш неочікуваних сферах завтра. Життя перестане бути драмою прийняття рішень коли почнемо перекладати на штучний інтелект прийняття рішень не лише щодо того, яка музика нам сподобається у певному настрої, але й щодо того, що вивчати, де жити і працювати, якого партнера чи президента обрати. Вже зараз кожна людина – маленький чип у великому механізмі обробки даних. Та найбільша небезпека в тому, що в подальшому люди можуть розділитись на біологічні «касти надлюдей» і «клас непотрібних» – із-за розриву у здібностях і володіння однією групою всіх даних. Та разом з тим, лише люди як єдина обʼєднана цивілізація зможе протистояти таким глобальним змінам. Спільний ворог (ядерна війна, зміна клімату, технологічний прорив) може стати каталізатором для підсилення спільної ідентичності. Спільні проблеми, незалежно від національності чи релігії, потребують спільного рішення й глобальної ідентичності. Та перш за все – спільної оповіді, бо попри індивідуальне незнання в якихось питаннях, ми схильні до групового мислення. Людство живе історіями та мислить наративами. Так було завжди, а в епоху максимальної невизначеності й втрати старих оповідей, які ще не замінили нові, Homo sapiens як ніколи потребує нових сенсів. Ліберальна оповідь – найкращий з існуючих варіантів, але й вона має безліч недоліків та навіть небезпек. Натомість секуляризм не боїться прийняття власної тіні. Він не є опозицією до жодної релігії, однак визначає гармонійний кодекс цінностей. Ідеал секуляризму – у відданості істині в будь-якій з релігій, співчуттю, науковій істині, рівності, свободі, відповідальності кожного в кожній конкретній ситуації. Наш світ хиткий – він тримається на особистих і колективних оповідях, однак Всесвіт не працює як оповідь. Наша обмеженість і неможливість осягнути складність цього світу штовхає до створення оповідей, які знімають напругу від неможливості цього осягнення. Але ні одна з них не є вичерпною чи достовірною, в кожній міститься лише дрібна цілого. Всесвіт не дає сенсу, ми його йому надаємо. Мета наших життів – створювати сенси через почуття, мислення, творчість. Саме кожен з нас наповнює все сенсом через власний вибір і почуття. На думку Харарі, яка мені внутрішньо резонує, в стані медитації нам дано просто спостерігати реальність поточного моменту. А ось це і є початок до того, аби краще пізнати себе через спостереження за розумом, а отже, зуміти зберегти більший контроль над власним існуванням й собою. #книжкове #роздуми