***
Іржею розʼїдаєсь тулуб металевий
Ховаясь від сонця у куті глухім
Де бражник знімілий в корчах знепадіє
Де тіла норов разом з ним занімів
Перехоплений подих що ніяк не пустився
Перехоплений дух що навіки стовпів
Залишився у тілі самотнім навічно, поміж бражників крил із іржею спочив
Цвята Кліточенко
#вірш
Вірш гарний, і прізвище гарне)