*** Іржею розʼїдаєсь тулуб металевий Ховаясь від сонця у куті глухім Де бражник знімілий в корчах знепадіє Де тіла норов разом з ним занімів Перехоплений подих що ніяк не пустився Перехоплений дух що навіки стовпів Залишився у тілі самотнім навічно, поміж бражників крил із іржею спочив Цвята Кліточенко #вірш Вірш гарний, і прізвище гарне)