Коли знову забуваю про вірші... Коли знову забуваю про вірші, Черпаю натхнення Ложкою з зілля. Коли знову забуваю про вірші, Я в пошуках нової рими. В пошуках нової техніки, мудрости, Філософії та трішки гумору. Коли знову забуваю про вірші, Прозою пишу кохання листи. Коли ж знову забуду про вірші, Піду напевне, Шляхом забутим. Тим самим шляхом, Що долею заносить, У різні мистецькі крамниці. Коли знову забуваю про вірші, Я підглядаю у ЛОМУ. Те саме стосується й прози, Й мистецтва... Й емоцій, що знову і знову турбують мене. І я знову і знову забуваю про вірші. Відволікаюсь історією, Й інколи розмовами... Але я не забуду про вірші. 12.11.24 Очеретна Валерія #вірш