Коли знову забуваю про вірші...
Коли знову забуваю про вірші,
Черпаю натхнення
Ложкою з зілля.
Коли знову забуваю про вірші,
Я в пошуках нової рими.
В пошуках нової техніки, мудрости,
Філософії та трішки гумору.
Коли знову забуваю про вірші,
Прозою пишу кохання листи.
Коли ж знову забуду про вірші,
Піду напевне,
Шляхом забутим.
Тим самим шляхом,
Що долею заносить,
У різні мистецькі крамниці.
Коли знову забуваю про вірші,
Я підглядаю у ЛОМУ.
Те саме стосується й прози,
Й мистецтва...
Й емоцій, що знову і знову турбують мене.
І я знову і знову забуваю про вірші.
Відволікаюсь історією,
Й інколи розмовами...
Але я не забуду про вірші.
12.11.24
Очеретна Валерія
#вірш