Молитва
Я пізнала воїстину стільки краси,
Невимовної радості і поривання.
Боже, Боже, якщо Ти на Небі єси,
Заверши, милосердний, моє мандрування.
Я побачила сонце, Твоє із чудес,
Я почула, як море співає сонети.
Я відчула рукою колючий овес,
Про який так багато співають поети.
Звірі в лісі - Твої, і дерева - Твої,
Все, осяяне полум'ям... так мерехтливе!..
На Твоїй фантастичній, великій землі,
Я - лише подорожник, щось гіперчутливе.
Ти і щедрий, і вічний, ти альфа омег,
Купина і крило, споконвічне Начало.
Твої риби не здатні потрапить в ковчег,
Але Риба - мій символ, гляди на забрало.
Срібним лицарем Ти нарікаєш мене,
Бачиш, меч непідйомний, я маю задишку.
Файне військо другий, хтось другий поведе,
І напише про Тебе чи віршик, чи книжку.
Я купаюсь в дрімоті, я бачу у сні
Свою рідну колиску і чую трембіти.
Боже милий, я завжди була на коні
Твоїм вершником, що не посміє молити.
20 січня 2025
Львів
(с) Анна Старко
#поезія@freskilviv