Молитва Я пізнала воїстину стільки краси, Невимовної радості і поривання. Боже, Боже, якщо Ти на Небі єси, Заверши, милосердний, моє мандрування. Я побачила сонце, Твоє із чудес, Я почула, як море співає сонети. Я відчула рукою колючий овес, Про який так багато співають поети. Звірі в лісі - Твої, і дерева - Твої, Все, осяяне полум'ям... так мерехтливе!.. На Твоїй фантастичній, великій землі, Я - лише подорожник, щось гіперчутливе. Ти і щедрий, і вічний, ти альфа омег, Купина і крило, споконвічне Начало. Твої риби не здатні потрапить в ковчег, Але Риба - мій символ, гляди на забрало. Срібним лицарем Ти нарікаєш мене, Бачиш, меч непідйомний, я маю задишку. Файне військо другий, хтось другий поведе, І напише про Тебе чи віршик, чи книжку. Я купаюсь в дрімоті, я бачу у сні Свою рідну колиску і чую трембіти. Боже милий, я завжди була на коні Твоїм вершником, що не посміє молити. 20 січня 2025 Львів (с) Анна Старко #поезія@freskilviv