Збираємось з вами 18 грудня для книжкової розваги і підбиття підсумків за рік😉
📝Наш план наступний:
1. Граємо в гру😈
Кожен до 18 числа читає, що хоче, розвантажується від важких клубних книг або ще більше завантажується (тут вже хто що хоче, те й обирає😅) ви не розказуєте про те, що читаєте на цю зустріч, оскільки потрібно буде цікаво, без спойлерів розповісти про книжку так, аби її "продати". Тобто побути у ролі книжкового консультанта. А ми ще й маємо спробувати вгадати, що це за книжка😅 якщо вкладаєтесь в таймінг, то можна кілька книг.
2. Підбиття читацьких підсумків року.
Кількість прочитаного/прослуханого в аудіоверсії (якщо не соромно назвати, мені от соромно😂), найкращі та найгірші книги з прочитаних вами в 2024 році (тут коротко і змістовно озвучити чому такий ваш особистий рейтинг)
3. Підбиття підсумків по прочитаному в "Феніксі" за 2024 рік.
Найкраща та найгірша книга за вашою версією і чому (в кількох реченнях).
ДАТА ТА ЧАС: 18 ГРУДНЯ, 18:30 ЛОКАЦІЯ: Сенс на Хрещатику
Підґрунтям для роману стала історія життя Деніела Карлтона Гайдушека - американського вірусолога, лавреата Нобелівської премії з медицини та фізіології.
Перекладу українською, на жаль, нема.
2. «Маленьке життя» (2015) - magnum opus письменниці, книга стала бестселером і увійшла до короткого списку Букерівської премії.
Переклад українською Ґанья К. Янаґігара. Маленьке життя. — К. : КМ-Букс, 2017.
3. «До раю» (2022) - новий роман авторки, в якому дія відбувається у трьох часових просторах — 1893, 1993 та 2093 роках. Ганья Янаґігара писала його впродовж 6 років.
📇📝Сучасна американська письменниця і тревелогиня гавайсько-корейського походження. Її батько, гематолог/онколог Річард Янаґігара походить зі штату Гаваї, а її мати народилася у Сеулі.
🌇🏝Дитинство письменниці минуло у Нью-Йорку, Техасі, Меріленді та на Гаваях.
💻✍Працювала публіцисткою та редакторкою.
📝💔Творчість Ганьї Янаґігари характеризується глибоким психологізмом та багатогранною пропрацьованістю персонажів. Її романи часто порушують важкі соціальні та психологічні теми: травма, залежність, дружба, пам'ять і страждання (так-так, любимо ми таке😅ну а що ви хотіли🤷♀).
✨Її стиль відзначається деталізованістю, психологічною глибиною та безкомпромісністю в описах темного боку людського досвіду. Це робить її твори досить суперечливими і водночас глибокими.
Ми давно обрали цю книгу і давно її запланували на жовтень, але додаються нові люди, тому буду робити анонси відтепер🙈
Зараз ми читаємо "Маленьке життя" Ганья Янаґігара. Попередні дати клубу визначені на 16-18 листопада, але орієнтуватимемось на те, як всі встигатимуть прочитати😉
📇Американський письменнник, журналіст та редактор📇
👹Дослідник фольклору та окультизму👹
✍Творчість для Меррітта була одним із видів відпочинку від журналістської роботи✍
🎃🍁Розвивав літературну традицію темного романтизму, працюючи в жанрах містики, містичного нуар-детективу та фантастики. Продовжив традицію Едгара По та Амброуза Бірса🎃🍁
✨Мав великий вплив на багатьох письменників: Говарда Лавкрафта, Джека Вільямсона, Фріца Лайбера, Лайона Спрег де Кампа, Рея Бредбері та інших✨
👻У співпраці з видатними майстрами химерної прози, Робертом Говардом, Говардом Лавкрафтом, Кетрін Мур і Френком Лонгом писав повість «Виклик з потойбіччя». Твір писали «ланцюжком», кожен автор продовжував текст попередника👻
🕯Після смерті Мерріта художник і письменник Ганнес Бок дописав кілька творів за рештою чернеток і робочих матеріалів Меррітта, зокрема романи «Жінка-лисиця та Блакитна пагода» та «Чорне колесо»🕯
«Людські стосунки були покривлені. Не відповідали заявленим стандартам. Про них усі патякали, не затикаючись, але все це була повна єресь, бо жодним чином не проливала світла на те, що, власне, було криво».
«Частина Лона хотіла пригостити його пивом – дурна частина, бо тоді він обліпить тебе, ніби віспа, доки не дійде до того, що вас побачать разом його конкуренти. Хоч жорстока правда в тому, що саме вони, а не він врешті ввійдуть до твоєї бригади. В цьому була справедливість і несправедливість. Стосунки. Надто покривлені. Некеровані».
«Йому було до біса самотньо, і їй, мабуть, також, а та ніч видалася такою теплою і набубнявілою. З того часу над ними навис тягар невизначеності, в якій надія на більше змінювалася сподіванням на менше, де вони ніколи не бували разом, де один сідав, другий вставав, ніби незмовний поршневий двигун; а невизначеність панує лише доти, доки не почнеш говорити, тож вони мовчали. Хтозна, чому люди так поводилися. Стосунки. Надто перекривлені».
«До такої діри йшлося не по випивку, а саме почути ці бурливі голоси. Так збираються ворони, щоб прокаркати провокативні слова тижня або послухати, як їх прокаркають інші. Через екран це не діє: проходячи таверною до своєї компанії, ти поринаєш у різні шари особистого простору, ніби занурюєшся поступово в глибини морської прохолоди, завершуючи свій шлях тут, у засідці сліпих, що керуються чуйкою, де нічого не росте, бо сюди не сягає світло. Ти чванькувато говориш про них з дружиною, але потайки на них надієшся. Ти чванькувато говориш про них сам із собою, але потайки на них надієшся. Вони такі ж браковані, як і ти».
