Щодо міфо-релігійних образів духів у слов'янському (і не тільки) язичництві, то варто пам'ятати, що немала частина "представників нижчої міфології" мала до християнізації божественний статус. Так образ Богині Мари був демонізований до рівня "духа, що надсилає нічні жахи", а у балтійських народів образ Велеса-Велняса змішався з християнським уявленням про диявола. Наші предки зберегли демонологію набагато краще ніж теологію. Разом з тим, варто прояснювати деякі особливості міфологічних образів духів у слов'янській етнорелігійній системі. Духи мають різне походження і сутність. Так духи місць (природних, як гори чи болота, і створених людиною, як домівки чи бані) можуть бути як і споконвічним (або з часу появи цього місця) хранителем/мешканцем, так і духом померлого, який з тієї чи іншої причини залишився у цій місцевості. Важко сказати чи є місця, не населені духами. ЯВ