— Ми хвилюємось, щоб ви не припустилися помилки, — завів Джо. Мабуть, він звертався у множині до нас із Люком, але дивився тільки на мене. — А помилкою буде лишитися бездітними. Ви про це пошкодуєте, але тоді вже буде надто пізно. І нічого вже не вдієш. Я повільно хитала головою. Не хотілося вести цю розмову за вечерею в цьому ресторані. Та ну, взагалі ніде! Хотілося, щоб мої свекри поважали моє рішення, і не лише моє, а й Люкове також. Одна річ, коли Ненсі ділиться своєю думкою в наших розмовах, сподіваючись, що із часом я передумаю. Але зовсім інша — коли вони із чоловіком проводять показову інтервенцію. Так, ніби наша з Люком бездітність — це хвороба чи інший критичний стан, що вимагає негайного втручання. У видавництві «Ще одну сторінку» виходить захопливий роман американської письменниці Донни Фрейтас про самопізнання, розмаїття жіночих ролей, зв’язок між поколіннями і про те, що всі дороги зрештою ведуть нас в одному напрямку — до себе. «Дев’ять життів Роуз Наполітано». Уривок з роману Донни Фрейтас