Дефіляда в Москві Тонкі руки поправляють мої лацкани, немов вишивають ниткою туги та зітхання.
Тонкі очі дивляться на мене дитинно, глибше за океани сліз.
Тонка душа плаче по мені — мовчки, без слів, як вітер рве обличчя холодом.
Упади з орбіти і схопи в польоті горобця — маленьке серце, що б’ється всупереч законам гравітації.
Я ловлю пташку, як світ ловить мою мрію, наче це танець на лезі.
Жити. Тепер — тонка душа готує та проводжає пустого до дефіляди, мов до старого ритуалу, лунає лише шурхіт чужих прапорів, жити між рядків, між чужих голосів, між абстрактних тіней.
Як колись готувався, коли був малим, уявляючи, що цей світ — велика сцена, де за кулісами завжди є місце для тепла, коли був малим — з вірою, що за горизонтом є світло.
Поправлені лацкани. йду крізь дим думок і слухаю тишу свого польоту між чужих орбіт.
11 років тому, на вулиці Грушевського в Києві мирний протест проти «диктаторських законів» перетворився на жорстоке протистояння. У мороз -10°C силовики застосували водомети проти протестувальників. Ці події згодом прозвуть "Кривавим Водохрещам". Люди будували барикади зі снігу, палаючих шин і металевих конструкцій, намагаючись захистити себе.
Сутички тривали всю ніч, а Майдан оповився димом та криками. Того дня ми втратили трьох героїв — Сергія Нігояна, Михайла Жизневського та Юрія Вербицького. Вони стали першими жертвами Небесної Сотні.
Криваве Водохреща стало відправною точною Майдану: від мирного протесту до національно-визвольної революції.
16 січня — день вшанування героїв-захисників Донецького аеропорту.
Воїнів, які російські військові під час боїв прозвуть ''кіборгами'', адже вони не могли зрозуміти, як ті витримували шалені артилерійські обстріли, безперервні атаки та важкі умови без належного відпочинку та забезпечення.
16 січня 2015 року терористи здійснили чергову газову атаку. А в ніч з 19 на 20 січня бойовики підірвали підземні конструкції терміналу — основного оборонного пункту. Частина військових потрапила під завали. Вже 21 січня було ухвалено рішення відвести українських військових. Бетон здався: аеропорт був повністю зруйнований і більше не придатний для оборони.
Загалом оборона Донецького аеропорту тривала 242 дні.
!!!Терміновий збір!!! Друзі, вітаю! Війна триває і ми маємо допомагати і підтримувати наших захисників. Нашої допомоги потребують хлопці з підрозділу, де служить мій рідній брат Анатолій. На даний час він знаходиться на сході нашої країни (Курахівський напрямок). Я, сестра Анатолія, відкриваю збір на авто для його підрозділу. Буду вдячна усім за кожну гривню🙏. 🎯Ціль: 250 000.00 ₴
