Робота в тилу
Війна в країні це величезний біль, проблема, травма і страждання для кожного. Військові дії, фронт, передок - це лексика не тільки військових у наш час. Про це думають, цим живуть 37 міліонів населення України - чоловіки, жінки, діти і пенсіонери. Всі ми чекаємо Дня Великої Перемоги, але чи готові ми до неї?
«Ніхто з нас не повернеться з цієї війни. Навіть ті, хто повернеться. Всі ми – хто воював, хто волонтерив, хто давав гроші на армію, всі українці взагалі – всі ми залишимось на цій війні назавжди. Ніхто не буде таким, яким був ДО. Ніщо не буде, як ДО. Всі ми будемо нести в собі війну до самої смерті. Хтось – уламками і ранами, переламаними кістками і контузіями. Хтось – тими самими номерами в телефонній книзі, які ніколи не видаляють, тими друзями у соцмережах, які не бувають онлайн. Хтось – портретом в чорній рамці, хтось – кошмарами і криками вночі, хтось – алкоголізмом, хтось депресіями, хтось – усім цим одночасно». Юрій Гудименко, командир саперного відділення, до 24.02.2022 лідер «Демократичної Сокири».
Хочу поговорити про посттравматичний синдром. І хоча я не в якому разі не спецаліст але хочу і вважаю що мушу про це говорити. В мене склалась розмова про те «що буде після перемоги», « що цивільні повинні зробити для того, щоб повернувшись із фронту і на деокупованих територіях України люди відчували себе людьми і щоб їхнє життя почало налагоджуватись». Я тримаюсь думки, що ми повинні розробити мега сильну і мега функціональну службу з допомоги, саме для тих хто вже зараз повертається ветераном, для жінок і дітей, які чекають свої чоловіків, братів, сестер, батьків з фронту і полону .
ПТСР це вже є і буде одною з найголовніших проблем. Чому? Тому, що посттравматичний синдром супровождується приступами НЕКОНТРОЛЬОВАНОЇ агресії.
Посттравматичний стресовий розлад -
психічний розлад, різновид
неврозу, що виникає внаслідок переживання однієї чи кількох
подій, котрі ушкоджують психіку. Це наприклад, військові дії, теракти, аварії чи стихійні лиха,
катастрофи, важкі фізичні нівечення, побутові або статеві насильства, загроза смерті та ставання свідком або заподіювачем чи призвідником чужої смерті.
Посттравматичний стресовий розлад не є наслідком підвищеної психічної неврівноваженості або проявом (психічного) захворювання – навіть у психічно бездоганних і впевнених людей, може розвинутися ПТСР.
ПТСР – це спроба організму пережити загрозливу, інколи небезпечну для життя ситуацію. Отже, реакції ПТС викликані не порушенням (несправністю), а саме «здоров'ям», тобто це звичайна і доцільна відповідь організму, аби краще захистити людину від ризикованого небезпечного становища.
Неврологи з Університету Утрехта
змогли показати, що пацієнти з посттравматичним стресовим розладом, майже не зважають на фізичний біль.
Люди зараз і після премоги це травмовані, розбиті, і , якщо хочете, хворі люди, і ми повинні їм допомогти повернутися до нормального життя.
«Це відбувається не з їхньої провини. Важливо розуміти що птср працює так, людина не контролює зміну своїх поведінкових проявів, вона кричить по ночах, вона може душити по ночах, їхня психіка розстріляна. Є такий вид судом що людину підкидає по ночах. І їх треба рятувати, лікувати медикаментозно і довгостроково, щоб повернути людину до її нормального життя. Це потрібно і для того, щоб наші захистники мали змогу бути до кінця життя героями а не ставали перевертнями і ізгоями для суспільства. Нам треба дивитися цьому страху у вічі , потрібні нові рехаби, програми і організації.»
Марія Єфросиніна телеведуча, засновниця « Фонд Маша» та проекту «Смілива»»
Але найголовніше, щоб допомогти їм - в здоровому глузді повинні бути ми, ми маємо відчути відповідальність за майбутне здорове суспільство України. Так як на початку війни вони віддали себе для цієї мети, ми маємо прийняти естафету свідомості, і тільки якщо буде активно працювати суспільна свідомість ми зможемо побудууввати те заради чого ми зараз боремось.
