Я зрозуміла, що в звіті якимось чином пропустила одну книгу, яка для мене була дуже важливою! Це "Води слонам" Сари Груен. Як і багато минулорічних книжок, я взялася за неї лише через книжковий клуб, бо до цього взагалі ніц не чула ані про авторку, ані про цей твір (не дивлячись на непогану екранізацію 2011 року, але про неї нижче). Якщо відносити цю книго до категорій, за якими я упорядковувала прочитане в 2023, то це звісно був би "Проза, написана жінками", хоча головний герой тут і чоловік. Події відбуваються в США в 30-х роках, в часи Великої депресії, і головне місце подій - цирковий потяг. Головний герой оповіді - поляк, і на польській мові завʼязаний один із сюжетних твістів, і я дуже вдячна авторці за вибір саме цієї національності, а не припустимо русні. Мені трохи не вистачило явного засудження жорстокого ставлення до тварин з боку авторки, хоча якщо вважати за її позицію вчинки і роздуми головних героїв, то ми все ж переважно на одній стороні. Пару слів про екранізацію: тут шикарний каст (Роберт Патіссон, Різ Візерспун, Крістоф Вальц), ми бачимо розкішні циркові постановки. Та для мене книжка безумовно виграє у фільму, і ось чому. В першоджерелі оповідь відбувається в двох таймлайнах - минуле, яке я описала вище, і теперішнє: головний герой по суті пригадує своє життя, хоча зараз він знаходиться в пансіонаті для літніх людей. І ось саме ці роздуми дуже старого чоловіка були для мене найціннішими в цій книзі, хоча признаюся, що і втеча в старий цирк гарно працювала на користь ескапізму! 🌕🌕🌕🌕🌖 4.75