І знов дві книги з одного й того ж книжкового клуба, але вже іншого, ніж попередній. Про обидві книги чула і можливо прочитала б сама пізніше, але саме заплановані обговорення стали приводом не відкладати. 7. “Дім для Дома” Вікторії Амеліної. Цьогоріч авторка загинула від російської ракети. Через це читати було ще болісніше, хоча книга не повʼязана з російським вторгненням напряму. Прочитавши анотацію і дізнавшись, що мова йтиме від особи песа, я очікувала чогось досить легкого, але я дуже помилилася. Це сімейна сага, основні події розвиваються в 90-х, але ми часто флешбеками переносимося і в попередні десятиліття. Тому з одного боку це досить цікава (хоч і часто трагічна) історія життя однієї родини, з іншого - зріз епохи. Ще тут якась дуже концентрована мова, через що я не могла читати книгу швидко. 🌕🌕🌕🌕🌖 4.75