3. “Андрій Лаговський” Агатангела Кримського. Скажу чесно, коли Віхола анонсувала цю книгу в серії Неканонічний канон, я вперше почула обидва ці імені, ще й довго плутала, хто з них автор, а хто - персонаж. І от нарешті прочитала, і все стало на місця. В мене були трошки більші очікування від роману, бо він мене заквірбейтив. На жаль найцікавіше для мене закінчилося в 1 главі. Тим не менш я знаходила багато relatable роздумів чи ситуацій, але чомусь мені не було дуже цікаво про це читати. Проте я рада, що в українській літературі столітньої давнини є такий автор з таким твором, і що його заново відкривають для себе наші сучасники. 🌕🌕🌕🌖🌑 3.75