1, 2. “Маленькі жінки”, 1 та 2 частини, Луїза Мей Алькотт. Вперше я читала цей роман років 10 тому, і була дуже приємно вражена тим, який він теплий та затишний. Звісно дивилася обидві найпопулярніші екранізації - стару 1994 року, і новішу від Ґрети Гервіґ. На один з книжкових клубів була обрана тема “екранізовані книги”, і я запропонувала саме цю книгу. Набравши найбільше голосів, зʼявився привід перечитати. Перша частина мене так само захопила, як і раніше, не дивлячись на свою наївність. Я планую колись читати її як адвент, адже там якраз 24 глави, і вона досить різдвяна. Другій я поставила трохи нижчу оцінку. В мене постійно чіплялося око за якісь патріархальні установки, і саме цей аспект багатьом учасницям книжкового клубу завадив насолодитися твором, але для мене це все ще дуже comfort reading. Виявилося, що там є продовження, яке я зараз читаю, але мені заходить набагато менше. 🌕🌕🌕🌕🌖 4.75 🌕🌕🌕🌕🌑 4.0