14 прочитаною в цьому році книгою стала повість Ірини Петришин "Полюбити порожнечу". Це новинка, яка вийшла восени. Я ніц не чула раніше про авторку, і це не дивно, адже ця книга - літературний дебют. Рандом обрав нам цю книгу для книжкового клуба, про який я розкажу наступним постом, а поки давайте про мої враження. Я читала книгу протягом тижня, набігами від 20 хвилин до півтори години. Направду це невеличка книжечка, але переважно я бралася за неї перед сном, вже досить виснажена, тому пішло на неї 5 з половиною годин. Головна героїня повісті - тернополянка Єва. Їй 34, вона незаміжня і не має дітей, але досить успішна в своїй роботі. От ця повість - певний slice of life її життя. Ми бачимо, як вона ходить на роботу, зустрічається з подругами, їздить у відрядження, тощо. В книзі (і це було для мене радше мінусом) занадто багато другорядних персонажок, я часто плуталася серед них. Однак за ними всіма цікаво спостерігати - ми бачимо якісь маленькі побутові драми, бачимо як фасад життя, виставлений на публіку, має неприємне закулісся, тощо. На початку книги ми помічаємо, що героїня не щаслива. Їй мало що приносить радість, вона пиячить та палить, вона не має жаги до життя. І сама називає цей свій стан "порожнечею". І мені він дуже добре знайомий. Я пригадую, як жила одна (ще до появи кота), практично щодня прикладалася до свого домашнього бару або безцільно блукала вулицею. Я не скажу, що я погоджуюся з усіма способами, які героїня вчиняє для того, щоб полюбити свою порожнечу, але спостерігати за цим було досить щемко. На початку обговорення на книжковому клубі ми мали нагоду почути авторку і задати їй декілька питань. Зі слів пані Ірини, вона хотіла показати життя жінки, яке не крутиться навколо чоловіків. Проте, вона звісно відчуває репродуктивний тиск, наприклад від родини. Що ж, я не можу сказати, що життя героїні не крутилося навколо чоловіків, бо вона постійно або згадує колишнього, або повертається думками до потенційних теперешніх - і направду мені це теж було дуже знайомо. Коли авторка пішла, обговорення ми мали дуже бурхливе та цікаве (як і завжди на цих зустрічах). Думки були різні. Підсумовуючи своє враження, скажу, що ця книжка має місце бути, раз я вже побачила в ній багато про себе. Але це поки що не шедевр з літературної точки зору: в плані побудови сюжету та розкриття героїв. І завершу невеличким блоком про закладинки. В цю книжку я вклала Відьму від Таіс, керуючись чисто кольоровою гамою і тим, що в центрі сюжету - жінка. Тепер я думаю, що набагато більше підійшла б друга закладинка з цієї серії - з Воїтелькою. Адже в повісті ми разом з Євою ще й читаємо фентезі, головна героїня якого якраз схожа на персонажку з другої закладинки. Але нехай, бо я трактувала сюжет з Відьмою, як процес видобуття спогадів з голови для їх подальшого аналізу :) 4.0 🌕🌕🌕🌕🌑