"Сім чоловіків Евелін Гʼюґо" я читала два перші тижня лютого. Саме стільки тривала "сучасна" сюжетна гілка роману (я вже згадувала, що їх дві), тому сприйняття інформації відбувалося дозовано та з тим самим темпом, як і в однієї з героїнь. Направду, якби я фокусувалася лише на цій книжці - було б швидше по дням. Загалом по часу вийшло 12 з половиною годин.

Мені дуже сподобалося. Я читала англійською, йшло досить швидко - мова проста і зрозуміла.

Я рада, що не зловила спойлерів до цієї книги, і деякі сюжетні повороти стали для мене сюрпризами. Загалом оформлення книги досить цікаве - поруч із звичними оповідями, ми регулярно бачимо газетні вирізки, щоб так би мовити поглянути на події трохи збоку.

Віра Агеєва назвала цю книгу зразковим романом про культуру, гендер та ідентичність, і я повністю погоджуюся з таким маркуванням. За нібито легковажними таглайнами нас чекає довга драматична історія становлення небілої жінки в Голівуді 50-х років. Протягом декад вона сяяла на кіноекранах. Але по той бік кіноплівки героїня та інші персонажі стикаються і проживають дуже багато дискримінації і насильства. Це не просто ціна слави, це огидний портрет епохи. Багато з піднятих проблем існують досі, хоча маю надію, що трохи в меншому обʼємі.

Нагадаю, що цю книгу я читала для книжкового клубу, і обговорюватимемо ми її (звісно зі спойлерами) на цих вихідних, тому якщо ви читали та хочете обговорити - залітайте до нас на зум або сюди в коментарі.

До речі, Нетфлікс має екранізувати цей роман. Чекаю з нетерпінням!

4.5 🌕🌕🌕🌕🌗