Також для Драконячого книжкового клубу я прочитала Лазарус Світлани Тараторіної. Я вже казала, що в клубі є укрліт-спіноф, але Лазарус був саме основною книгою. Мені вона зі старту дуже сподобалося і хотілося читати її швидше, та вона потрапила на досить жвавий період року, тому трохи затягнулася: читання тривало з 1 по 19 січня підходами від 10 хвилин до 2,5 годин і сумарно вийшло майже 15 годин. Що маю сказати? Для початку короткий синопсис - це фентезі-детектив в сетінгу альтернативної історії. Події відбуваються в Києві на початку 19 століття. Так історично склалося, що саме в цьому регіоні живе багацько усілякої "нечисті": це мавки, водяники, упирі, вовкулаки, тощо (наприкінці ми маємо цілий словник з описом усіх видів). Сюжет полягає в тому, що в Києві застряє столичний слідчий місцевого походження. Книга поділена на декілька детективних справ, крізь які проходить глобальний містичний сюжет про стародавнього Змія, могила якого, подейкують, на Щекавиці. А тепер детальніше про мої враження, а їх чимало. По-перше, мені звісно суперподобається оформлення. В мене саме друге, відносно недавнє видання. Зріз - секс (хоча хотілося б, щоб він перетікав в саму обкладинку, але всерівно дуже гарно). Гарні ілюстрації на початку глав зі стародавніми видами Києва (їх можна придбати у видавництва окремо як листівки). На полях ми бачили специфічні кракозябри з посиланням на історичну довідку - кайф! До речі історична довідка - теж одна з переваг другого видання, тому дуже рекомендую саме його. Як я вже писала, у того ж Вівата в Конотопській відьмі є примітки, але там навіть не вказані сторінки, тобі треба запамʼятати слово чи цитату і чекати, поки ти натрапиш на них. А тут формат дуже зручний і ненавʼязливий.