От взагалі різні люди залишаються жити на лінії зіткнення, багато хто думає що все норм і нічого не буде війна далеко(а вона вже 1км від їх хати), хтось думає що буде жити до останнього бо він ту хату строїв, народжував там і взагалі живе усе життя. Був такий собі дід він не хотів виїжджати бо хата і тд. Хлопці зайняли підвал поряд, потім погреб який на території хати діда, бо треба було вирівняти хоть яку лінію оборони і не дати русакам пройти поміж нас. Вони вибігали намагались пробігти у хлопців під носом, наші поливали їх вогнем, а дід сидів і казав виїжджати не буду бо це моя хата я тут все життя. І от так сутки туди-сюди і в хату чи фпв прилетів чи то йобнуло поряд, одним словом хата загорілась як той сірник дід бігав допомагав хлопцям тушити кришу всі туди сюди носились в ітозі все згоріло. Хлопці продовжили тримати оборону. А дід їм каже ну шо треба мені евакуюватися тепер до дочки в Дніпро бо хати нема нічого не залишилось.